Твердиня. Максим Кидрук
Читать онлайн книгу.
індіанця, котрий вивів його до Мачу-Пікчу, взявши за це лише два долари.
Левко несподівано осягнув, що їхня бесіда – тільки довжелезний вступ до чогось більш важливого і таємничого.
– Ну що, вам цікаво?
– Цікаво… – мовив українець, не маючи змоги розплутати клубок суперечливих почуттів, що перекочувався у грудях.
– Тоді йдемо далі. – Очі шведа збуджено поблискували. – Бінґхем відразу второпав, що спіймав облизня. Врешті-решт він таки прославився, навіть написав дві чи три книги про свої експедиції, але разом з тим чудово розумів, що з точки зору технології будівництва знайдене ним Мачу-Пікчу – не більш ніж бліда тінь Саксайуамана й багатьох інших руїн у Перу. – Старий вкотре поліз до папки. – У мене є чимало інших знімків. Тут і Ойянтайтамбо, і Пізак, і К’єнко, і Пука-Пукара, і Тамбомачай.[45]
Ґуннар, наче картяр, розклав на столі нові фотографії. Ці були старішими і виглядали потріпаними. Старий розсортував світлини на дві групи. У першій – зліва від Левка – фото Саксайуамана та інших твердинь із бездоганними стінами, складеними з мегалітичних блоків. Праворуч опинилися знімки Мачу-Пікчу та інших фортець, чиї стіни скидались на безладне нагромадження каміння.
– Розумієте, про що я? – Швед прижмурив одне око.
Різниця у стилі будівництва була очевидною.
– Розумію, – трохи сконфужено проказав Сьома. – Але що це значить?
– Почекай, скоро побачиш. Це не все. Споруди, що ви бачите в купі зі знімком Мачу-Пікчу, насправді зводилися пізніше за гігантів на кшталт Саксайуамана. Точної різниці ніхто не скаже, але можна з певністю стверджувати, що спочатку в Андах з’явилися Саксайуаман, Пізак та Ойянтайтамбо, а вже потім – їх менш досконалі… – Ґуннар зробив паузу, – копії.
– Як це? – Левко забув про недопите пиво. – Древні розучились будувати? Тупо втратили свої знання?
– Нічого вони не втратили, – похитав головою Ґуннар.
– Як тоді пояснити, що та сама цивілізація будує настільки технологічно різні споруди? Невже трапилося щось таке, через що інки швидко деградували?
– Егей! – обірвав його старий. – А хто говорить про ту саму цивілізацію? Хто говорить про інків?
– Не второпав…
– Ти робиш ту ж помилку, що й сучасні історики. Хіба я хоч словом обмовився про те, що Саксайуаман і подібні твердині будували інки?
– Е-е-е… Ні.
– Правильно. Я просто не міг цього сказати. Бо Саксайуаман, Ойянтайтамбо, Пізак і багато інших мегалітичних фортець будували не інки. Все, що створили інки, – це кучугури дрібного щебеню на кшталт Мачу-Пікчу чи Пука-Пукари.
Українець не стримався і посміхнувся, без зневаги чи розчарування, але промовисто скептично. Надто категорично, а через це якось по-дитячому наївно прозвучало останнє твердження. Проте Ґуннар лишався серйозним і якимось… наче переляканим.
– Розумієш, у чому вся штука, – вів далі він, наче
Ойянтайтамбо, Пізак, К’єнко, Пука-Пукара, Тамбомачай – назви фортець, руїни яких збереглися в Перу. Розташовані в Андах, у провінції Куско.