Твердиня. Максим Кидрук
Читать онлайн книгу.
Ґрема і… – Росіянин завагався. – І Сатомі.
Серце Левка хвицнулось, обдавши жаром шию і щоки.
– А що у них? Вони почали зустрічатися?! Скажи мені!
– Та ні, чувак. Але Ґрем… він… ну… – Семен явно темнив.
– Сьома, не викаблучуйся! – Розпалившись, Лео подався до камери, писок зайняв увесь екран на нетбуці в Семена, і навіть попри погану якість зображення росіянин помітив, як розчервонілось обличчя товариша. – Викладай усе як є!
– Та нема чого викладати.
– Він запросив японку на побачення, так? Я вгадав?… Чувак, чого ти мовчиш?!
Побачивши реакцію товариша, Сьома вирішив дати задній хід і не розказувати всього, що знає. Можливо, це неправильно, не по-товариськи, але він не хотів бути тим метеликом, чиї крильця запустять ланцюжок подій, що призведе до бурі.
Нехай Лео приїжджає і сам розбирається.
Українець не вгавав:
– Якщо між ними щось є, я нікуди не поїду. Шуруйте собі самі з Яном і америкосом, я вмиваю руки. І я зараз не жартую, чувак!
Не розтуляючи губ, Семен прикусив язика. Він усвідомлював, що без Левка поїздка не відбудеться, розмову треба поспішно згортати, поки Левко не накрутив себе настільки, щоби втілити погрозу в життя.
– Не заводься. Нема чого розказувати. – Росіянин опустив очі (як іноді добре мати під рукою кубик Рубика!..). – Просто… вертайся швидше і… не тупи.
– Гаразд. Яну привіт. – Левко нахмурився, показуючи, що бажає закінчити розмову.
– Передам. А ти – спи сухенький!
– Пішов ти.
– Хе-хе… До зустрічі!
– Давай, чувак!
Skype прощально булькнув, і екран потемнів. Левко зчепив руки за головою, чуючи, як тривожно буркоче під серцем.
Відлига у взаєминах із Ґремом Келлі тривала рівно рік – до наступного «Super Bowl», у якому «New York Giants» (НФК) виграли у «New England Patriots» (АФК) із рахунком 21–17. Наприкінці лютого 2012-го Ґрем порвав із Аннет, двадцятисемирічною цибатою шведкою, з якою зустрічався цілий рік, і… почав підкочувати «батарейки» до Сатомі.
Винен у тому був тільки українець.
Левко вперше побачив японку у вересні 2010-го, коли приїхав на магістратуру в КТН; вони потрапили в одну навчальну групу. Спочатку Сатомі йому геть не сподобалась. Нижче середнього зросту, з пласким круглим обличчям і розкосими очима, не худа, але далеко не з пишними формами – вона здавалась звичайною, такою, як усі. Весь наступний день хлопець придивлявся до дівчини, щонайменше сотню разів запитуючи себе: що в ній такого? Чому не може викинути її з голови? Прийшовши на заняття третього дня, Лео вже не міг відірвати від Сатомі погляду. Його жбурляло в дрож від одного погляду на коротке, лиш трохи нижче вух волосся, що тисячами голок спурхувало в повітря, коли японка швидко повертала голову, він насолоджувався її дитячим сміхом, упивався м’яким акцентом, крадькома спостерігаючи, як напинаються маленькі груди під кофтиною. Тоді Левко вперше відчув, як поміж ребрами спалахує полум’я ревнощів, – не він один бачив у Сатомі звабливу жінку. Під кінець дня хлопець зловив себе на тому, що намагається