Цифрова фортеця. Дэн Браун
Читать онлайн книгу.
Танкадо, і мій.
Прикривши рукою слухавку, Нуматака голосно розсміявся. А потім не втримався і спитав:
– А скільки ж ви хочете за обидва паролі?
– Двадцять мільйонів американських доларів.
Точнісінько таку суму запропонував Нуматака під час торгів.
– Двадцять мільйонів? – удавано вжахнувся він. – Яке нечуване нахабство!
– Я бачив цей алгоритм. І запевняю вас, він того вартий.
«Повна бздура, – подумав Нуматака. – Він вартий вдесятеро більше».
– На жаль, – відповів він, втомлюючись від гри, – ми обидва знаємо, що містер Танкадо ніколи на це не піде. Лишень подумайте про юридичні наслідки.
На протилежному кінці лінії запала лиховісна тиша.
– А що, як містер Танкадо вийде з гри?
Нуматака був знову розсміявся, але відчув незвичну впевненість та рішучість у голосі співрозмовника.
– Якщо Танкадо вийде з гри? – спитав Нуматака й замислився. – Тоді ми з вами домовимося.
– Я буду на зв’язку. – Й у слухавці почулися короткі гудки.
Розділ 14
Бекер поглянув на мерця. Навіть через кілька годин після смерті обличчя азіата зберігало рожевуватий блиск недавнього сонячного опіку. Решта тіла була блідо-жовтою – геть уся за винятком невеличкого синця прямо над серцем.
«То, мабуть, від серцевого масажу, – подумав Девід. – Шкода, що він не допоміг».
І знову став обдивлятися руки померлого. Таких Бекеру іще не доводилося бачити. Кожна мала лише по три пальці – скручені і спотворені. Та Бекер зосередив увагу не на каліцтві.
– Ну ні фіга собі! – пробурмотів лейтенант у протилежному кінці кімнати. – Виявляється, що він – японець, а не китаєць.
Бекер підвів погляд. Поліцейський гортав сторінки паспорта померлого.
– Краще б ви не робили цього, – ввічливо зауважив Бекер, пригадавши інструкції: «Нічого не чіпати. Нічого не читати».
– Енсей Танкадо… народився в січні тисяча…
– Будь ласка, – ввічливо повторив Бекер. – Покладіть паспорт на місце.
Лейтенант іще мить повитріщався в документ, а потім кинув його назад, на купку одежі.
– Цей хлопець мав візу «клас-3». Міг залишатися тут багато років.
Бекер торкнувся до зап’ястя померлого.
– Можливо, він тут мешкав.
– Та ні. Дата в’їзду позначена минулим тижнем.
– А може, він саме перебирався сюди, – стисло припустив Бекер.
– Може, і так. І перший же тиждень виліз йому боком. Тепловий удар і серцевий напад. Бідолашний вилупок.
Бекер проігнорував зауваження лейтенанта й уважно придивився до руки померлого.
– А ви впевнені, що на ньому не було якихось коштовностей?
Офіцер спантеличено поглянув на Девіда.
– Коштовностей?
– Так. Ось погляньте на це.
Лейтенант перетнув приміщення й наблизився до померлого.
На шкірі лівої руки Танкадо виднілися сліди опіку.