Пандем. Марина и Сергей Дяченко
Читать онлайн книгу.
він добрий хлопчик, не підлий. У нього буде, як і в тебе, улюблена робота, кохана дружина… Він не винен, що в роду у нього вервечка алкоголіків, що дитинство його минуло під крики й лайку в брудному дворі, в остогидлому домі і в поганій школі… він такий самий, як ти. Я дам йому шанс».
Розділ шостий
– Це з приводу Лерки, – голос сестри Олександри був трохи напружений. – Я знаю, ти ще у відпустці, у тебе є час.
– Я приїду через годину, – сказав Кім.
…Отже, Лерка. У тіні сестри Олександри, котра вічно потрапляла в якісь халепи, змушуючи батьків то хвилюватися, то пишатися, сумирна Валерія здавалася майже невидимкою, надійною й тихою, мовчазною, аж потайною. Жоден претендент (а яскрава краса сестер кидала хлопців до ніг не тільки Олександри) не був для неї досить гарний. Вона їх віднаджувала чемно, проте твердо; навчання й книжки забирали весь її вільний час, а ще вона любила ганяти на велосипеді – до того самого дня, коли раптом вирішила, що це непристойно. Вона писала вірші – правда, їх не бачила жодна людина, навіть мати й сестра, і сам Кім виявив це цілком випадково – з сестриної сумки випав товстий зошит, він його підняв і, перш ніж закрити, механічно прочитав кілька рядків; Лерка взяла зошит у нього з рук, не вирвала, а саме взяла, однак у цьому наказовому жесті було таке обурення, що Кім не наважився розпитувати.
Більше він ніколи не бачив цього зошита. І мама, як з’ясувалося через багато років, не бачила теж.
Бурхлива юність Олександри завершилася її заміжжям; тиха юність Лерки тривала й тривала, перетворюючись на тягар, принаймні для батьків. Поговорити з нею щиро було неможливо – ні в дитинстві, ні тепер. Вона мовчала, спокійно всміхаючись, і не йшла на відвертість ні з ким; ця сталева поверхня під смарагдовим газоном зовнішнього спокою часом захоплювала Кіма, йому здавалося, що з сестри вийшов би чудовий хірург, – проте Лера була вчителькою англійської мови. Щоранку вона йшла в дуже середню школу, що гула, мов трансформатор, і на три чверті ставки вчила малят віршиків, як заклинань, а підлітків граматики, як тарабарської лайки. Нестача грошей надолужувалася приватними уроками. Кім мовчки вважав, що Лерка займається не своєю справою.
Особистого життя в Лери Каманської не було ніякого – аж до минулого літа, коли вона хтозна-як познайомилася з Ігорчиком. Той називав себе продюсером, носив темні окуляри й просторий піджак пісочного кольору; він був сноб, тримався впевнено й говорив красиво, затягувався багатозначно, випускав сигаретний дим з глибоким підтекстом. Що саме він спродюсував і які його творчі плани, нікому так і не вдалося дізнатись, але Лерка, досі закрита й мовчазна, стала тепер упертою й замкнутою; ймовірно, глибоко в душі вона прекрасно розуміла нікчемність свого обранця, і через зіткнення між цим знанням і жагучим, жертовним коханням Кімова сестра була нестерпна.
Роман з продюсером тривав кілька місяців і урвався, залишивши Леру спустошеною й нещасною. Усі зітхнули з полегшенням – безглуздий чад цих сварок-примирень устиг вимучити не тільки батьків, але й Кіма, й Олександру. Минув місяць, Лерка ледь почала повертатися до життя, коли телефон, наче на гріх, знову вибухнув продюсерським