Сповідь відьом. Тінь ночі. Дебора Гаркнесс
Читать онлайн книгу.
перелякалися, що ти подався на північ за королевою і потрапив там в оту божевільну халепу. Ми шукали тебе два дні. А коли не знайшли ані найменшого сліду, чорт забирай, Метью, ми не мали іншого вибору, як повідомити Філіпа про твоє зникнення. Інакше довелося б піднімати на ґвалт Конгрегацію.
– Тут іще одне, мілорде, – сказав П’єр, перевертаючи і показуючи листа. Печатка на ньому була такою самою, як і на інших документах, пов’язаних з Орденом Лазаря, за винятком того, що цього разу він, замість звичної печатки ордену, мав сургучну у вигляді червоно-чорного завитка з втиснутою в нього старовинною срібною монетою – потертою і з нерівними краями. На монеті були викарбувані хрест і півмісяць – родинні символи де Клермонів.
– Що ви йому сказали? – спитав Метью, заворожено вдивляючись у блідий срібний місяць, що плавав у морі червоно-чорного сургучу.
– Тепер, коли ми отримали оце, наші слова не важать нічого. Наступного тижня ти маєш ступити на територію Франції. Інакше Філіп сам вирушить до Англії, – пробурмотів Хенкок.
– Мій батько не зможе сюди приїхати, Хенкоку. Це неможливо.
– Звісно, що неможливо. Бо королева зніме з нього голову за те, що він розворушив зміїне гніздо англійської політики. Подорожуючи вдень та вночі, матимеш багато часу, – запевнив його Хенкок.
– Я не можу, – відказав Метью, не зводячи очей з іще не розкритого листа.
– Філіп подасть коней, вони будуть чекати. Невдовзі ти повернешся сюди, – стиха мовив Гелоуглас, поклавши руку на дядькове плече. Метью підняв на нього погляд, і раптом у його очах з’явився страх.
– Тут не у відстані справа, тут… – почав було він, але раптом замовк.
– Він – чоловік твоєї матері, дядьку. Я впевнений, що ти можеш довіряти Філіпу – звісно, якщо ти і йому не брехав, – сказав Хенкок, і очі його звузилися у щілинки.
– Кіт має рацію. Ніхто не може мені довіряти. – Метью притьмом скочив на ноги. – Бо моє життя – це павутина з брехні.
– Тут не час і не місце для дурного філософствування, Метью. Філіп і досі гадає, що, можливо, втратив іще одного сина! – вигукнув Гелоуглас. – Залиш дівчину з нами, сідай на коня і роби те, що наказує тобі батько. Якщо ти цього не зробиш, я заб’ю тобі памороки, а Хенкок сам повезе тебе туди.
– А чи не надто багато ти на себе береш, Гелоугласе, що почав мені накази давати? – спитав Метью з легкою погрозою в голосі. Упершись долонями в димар, він став невідривно дивитися на вогонь.
– Я впевнений у своєму дідові. Тебе зробила вером Ізабо, але у жилах мого батька текла кров Філіпа. – Слова Гелоугласа боляче вразили Метью. Він рвучко підняв голову, і неконтрольована емоція взяла гору над його звичною байдужістю.
– Джордже й Томе, йдіть нагору, придивіться за Кітом, – стиха мовив Волтер, показуючи своїм друзям на двері. Рейлі злегка нахилив голову в бік П’єра, і той поквапився виконати його наказ, випроваджуючи Джорджа й Тома з кімнати. У вестибюлі залунали вигуки з вимогою принести іще вина та харчів. Передавши двох друзів під