Сповідь відьом. Тінь ночі. Дебора Гаркнесс
Читать онлайн книгу.
невже ти не розумієш? Твоя нова дружина влаштувала бурю проти короля Якова, а тепер її увагу привернула Англія. Треба доповісти Сесілу. Бо вона становить загрозу для королеви!
– Угамуйся, Кіте, – застеріг його Генрі, смикнувши за руку.
– Вам не заткнути мені рота! Доповідати королеві – цей мій обов’язок. Раніше ти зі мною погодився б, Генрі. Але відтоді як з’явилася відьма, все змінилося! Бо вона зачарувала кожного в цьому домі. – В очах Кіта промайнула паніка. – Ви панькаєтеся з нею, наче з сестрою. Джордж майже кохає її. Том вихваляє її кмітливий розум, а Волтер уже давно затягнув би її до ліжка, якби не Метью. Поверни її туди, де вона була раніше. Без неї нам було так добре! Ми були щасливі.
– Метью не був щасливий. – Сердита енергія Кіта привабила до кімнати Тома.
– Ти кажеш, що кохаєш його. – Кіт повернув до мене своє обличчя, і на ньому з’явилася благальна гримаса. – А ти знаєш насправді, хто він такий? Ти бачила, як він харчується, відчувала його жагу крові, коли поруч із ним знаходиться теплокровна істота? Ти можеш приймати Метью цілком і повністю – темну частину його душі разом із світлою, як це вдається мені? Тобі твоя магія – це розвага, а мені без нього жити важко. Коли його немає поруч, уся поезія вмить вилітає у мене з голови, і лише Метью здатен підтримувати все те добре, що є в моїй душі! Залиш його мені. Будь ласка.
– Я не можу, – по-простому відповіла я.
Кіт витер рукавом рота, наче цей жест міг безслідно стерти мене з лиця землі.
– Коли решта Конгрегації дізнається про твою любов до нього…
– Якщо моя любов до нього під забороною, то і твоя також, – перервала я Кіта. Він аж скривився. – Але ми не вибираємо, кого нам любити.
– Іффлі та його приятелі не забаряться звинуватити тебе у тому, що ти – відьма, – кинув Кіт із ноткою похмурого тріумфу. – Запам’ятайте мої слова, господине Ройдон. Демони часто здатні бачити майбутнє не гірше за відьом.
Рука Метью лягла на мою талію. Знайомий прохолодний дотик його пальців пройшовся від одного краю моєї грудної клітки до другого, повторивши криве тавро, яке позначило мене як власність вампіра. Для Метью це тавро було потужною згадкою про той епізод, коли йому не вдалося захистити мене. Кіт аж застогнав з горя, побачивши цей інтимний жест.
– Якщо вже ти такий провидець, то мав би передбачити, що означатиме для мене твоя зрада, – сказав Метью, повільно підіймаючись на увесь зріст. – Геть з очей моїх, Кіте, інакше, не доведи, Господи, від тебе не залишиться нічого, що можна було б покласти в домовину.
– І ти покинеш мене заради неї? – ошелешено спитав Кіт, не вірячи своїм вухам.
– За секунду, навіть не вагаючись. Геть звідси, – повторив Метью.
Кіт неквапливо покинув кімнату, але, опинившись у коридорі, він пришвидшив кроки. А потім дедалі швидше застукотів черевиками по сходах, піднімаючись до своєї кімнати.
– Маємо не спускати з нього очей, – сказав Гелоуглас, перевівши погляд своїх хитрих і розумних очей зі спини Марлоу на Хенкока. – Тепер йому не можна довіряти.
– Марлоу