Мовчання ягнят. Томас Гарріс
Читать онлайн книгу.
й плівки шаленого психіатра було знищено. Хтозна, про які сороміцькі таємниці він може обмовитись, а лікарняні записи, як вони вирішили, могли стати документальним підтвердженням.
Суд призначив юриста Распейла, Еверетта Йоу, судовим виконавцем із нерухомості.
Старлінг доведеться звернутися до цього юриста, щоб дістатися до автомобіля. Може, він оберігає пам’ять про Распейла, і якщо його попередити завчасно, то він знищить речові докази, щоб захистити свого покійного клієнта.
Старлінг воліла атакувати зненацька, тож їй були потрібні порада й дозвіл. Окрім неї, у відділі поведінкової психології нікого не було, і вона почувалася по-хазяйськи вільно. Кларіс знайшла домашній телефон Кроуфорда в картотеці Ролодекс[30].
Вона не чула гудків виклику, аж раптом прозвучав його голос, дуже тихий та спокійний:
– Джек Кроуфорд.
– Це Кларіс Старлінг. Сподіваюся, я не відірвала вас від обіду… – сказала вона й далі говорила в тишу: – …сьогодні Лектер дещо розповів мені у справі Распейла, я зараз шукаю інформацію в офісі. Він сказав, що в Распейловій машині щось є. Доведеться добуватися до неї через його юриста, а оскільки завтра субота, занять немає, то я хотіла спитати вас, чи…
– Старлінг, ви пригадуєте мої вказівки щодо того, як чинити з інформацією стосовно Лектера? – Голос Кроуфорда був страх яким тихим.
– Подати звіт у неділю до дев’ятої ранку.
– Так і робіть, Старлінг. Саме так і робіть.
– Так, сер.
Від довгого гудка запекло у вусі. Пал поширився на обличчя, в очах заболіло.
– А бодай тебе перекрутило на хер, – промовила вона. – Старий мерзотник. Підлий сучий сину. Хай би Міґґс на тебе кінчив, то я подивилася б, чи тобі таке до вподоби.
Старлінг відмилася дочиста, надягла фірмову нічну сорочку Академії ФБР і вже сіла працювати над другою чернеткою свого звіту, коли з бібліотеки повернулася сусідка по кімнаті, Арделія Мепп. Її широке, коричневе, навдивовижу розумне обличчя було найприємнішим видовищем, яке трапилося Кларіс того дня.
Арделія Мепп помітила її втомлений вигляд.
– Чим ти сьогодні займалася, дівчинко? – Мепп завжди ставила запитання так, наче відповідь не мала жодного значення.
– Упадала перед божевільним, перемазавши обличчя спермою.
– Хотілося б і мені мати вільний час на особисте життя… Не знаю, як ти все встигаєш, іще й навчаєшся.
Старлінг збагнула, що сміється. Арделія Мепп посміялася разом із нею – скільки того був вартий маленький жарт. А Кларіс не зупинялась і чула свій сміх ніби здалеку, вона сміялась і сміялась. Старлінг дивилася на Мепп крізь сльози, і та здавалася дуже старою, а її посмішка – сумною.
Розділ 5
Джек Кроуфорд, чоловік п’ятдесяти трьох років, читає у вольтерівському кріслі при тьмяному світлі лампи в спальні свого будинку. Він сидить обличчям до пари двоспальних ліжок, які піднято на підпорах до висоти лікарняних. Одне належить йому, а
Rolodex – обертовий каталог із картками для зберігання та пошуку контактної інформації.