Ярмарок нічних жахіть (збірник). Стівен Кінг
Читать онлайн книгу.
школи?
Або (яка огидна думка, але огидні думки – типова реакція, коли тобі доводиться вислуховувати побрехеньки убивці маленького хлопчика) її скринька для ланчів була в тебе, Джордже. Може, ти її сам відібрав у Марлі та кинув на дорогу, аби подражнити дівчинку.
Бредлі відірвав очі від блокнота й із виразу обличчя свого клієнта зрозумів, що Джордж прочитав його думки, наче вони передавалися телетайпом у нього на лобі.
– То ви хочете почути решту? Чи вже все для себе з’ясували?
– Ну що ти, – відповів Бредлі, – продовжуй, прошу.
Галлас допив воду й повернувся до своєї історії.
4
Той поганий хлопчик із морквяною маківкою та шапочкою з пропелером снився мені впродовж п’яти років, але, зрештою, сни припинилися. Зрештою, я спромігся повірити в те, у що зараз вірите ви, містере Бредлі: що це був нещасний випадок, що в місіс Пекгем дійсно заїло педаль газу, а таке трапляється, і якщо якийсь хлопчик насправді дражнив Марлі… ну, діти ж інколи дражняться, чи не так?
Мій тато завершив проект із компанією «Щаслива доля», і ми переїхали на схід Кентуккі, де він займався приблизно тим самим, що й в Алабамі, тільки в більших масштабах. У тій місцевості чимало шахт, самі знаєте. Ми досить довго жили в містечку Айронвіль, я навіть устиг закінчити школу. У випускному класі я заради жарту вступив у драмгурток. Люди, мабуть, зареготалися б, якби дізналися. Такий собі маленький миршавий чоловічок, який усе життя заповнював податкові декларації для невеликих фірм чи вдів, аж раптом грає в п’єсах на кшталт «Виходу немає»[87]? Він радше нагадує Волтера Мітті[88]! Але я грав, і в мене непогано виходило. Усі так казали. Я навіть замислювався про сценічну кар’єру. Я розумів, що навряд чи отримуватиму головні ролі, але хтось же має бути президентським радником з економічних питань, або найближчим помічником злодія, або механіком, якого вбивають протягом перших десяти хвилин фільму. Я знав, що справлюся з цими ролями і що мене будуть на них наймати. Я сказав татові, що в коледжі хочу вступити на театральний факультет. Він відповів, гаразд, чудово, вперед, тільки подумай про запасний варіант, якщо нічого не вийде. Тож я подався в Пітт[89], де прослухав основний курс з акторського мистецтва та додатковий – з бізнес-адміністрування.
Перша п’єса, у якій я взяв участь, називалася «Ніч помилок, або Приниження паче гордості»[90], і саме тоді я зустрів Вікі Абінгтон. Я грав Тоні Лумпкіна, а вона – Констанцію Невіль. Вона була гарною дівчиною з копицею світлого кучерявого волосся, такого тонкого, що обрамляло її голову, мов хмаринка. Я вважав, що вона надто гарна для мене, але врешті наважився запросити її на каву. Так усе й почалося. Ми годинами сиділи в корпусі «Пітт Юніон», де в невеличкому ресторані «Нордіз» подавали гамбургери. Вікі викладала мені всі свої негаразди, які здебільшого стосувалися її тиранічної матері, та ділилася мріями про акторську кар’єру, особливо в серйозних театрах Нью-Йорка. Двадцять п’ять років тому вони ще існували.
Я знав, що в Норденберзькому медичному центрі їй прописали якісь пігулки –
«No Exit» (фр. «Huis Clos») – п’єса про потойбічне життя французького екзистенціаліста Жана Поля Сартра, яка була видана 1944 року.
Walter Mitty – персонаж оповідання Джеймса Турбера «Таємне життя Волтера Мітті» (1939), тихий, м’який чоловік із бурхливою фантазією, який у своїх уявних життях відігравав ролі льотчика, хірурга, безжального вбивці тощо.
Pitt (University of Pittsburgh) – Університет Піттсбурга в штаті Пенсильванія, заснований 1787 року.
«She Stoops to Conquer» – сентиментальна комедія ірландського драматурга Олівера Голдсміта, вперше поставлена в Лондоні 1773 р., в якій висміюються усталені звичаї вищого прошарку суспільства.