– А що воно таке?

      – Це означає: «Ти теж маєш право переспати з ким захочеш». – Алісон подивилась у вікно. – Всю цю весну Піт і я прожили разом. Бачиш, ми ладимо одне з одним. Коли не в ліжку, почуваємося як брат і сестра. – Вона скоса глянула на мене крізь хмару тютюнового диму. – Де тобі зрозуміти, що це таке – прокинутися в ліжку з кимсь таким, кого вчора вперше побачила… Це означає щось втратити. Не тільки те, що доводиться втрачати дівчатам.

      – Або ж набути.

      – Господи, та що ми можемо набути? Ану скажи, хлопче.

      – Досвід. Насолоду.

      – Чи казала я, що мені дуже подобаються твої вуста?

      – Кілька разів.

      Алісон придушила сигарету й знову сіла.

      – Знаєш, чому мене на плач тягне? Бо я таки вийду заміж за Піта. Як тільки він повернеться, зразу ж і вийду. Піт – це найбільше, на що я заслужила.

      Спершись на стіну, вона сиділа в завеликій сорочці – маленький хлопчурик із болісним виразом на обличчі. Вдивлялася в мене, вдивлялася в покривало, поринувши в безмовність.

      – У тебе дух занепав. Це тимчасове.

      – Той дух падає зразу, коли тільки задумуюсь. Коли, прокинувшись, бачу, хто я й що я.

      – У тисяч дівчат таке саме.

      – Я не тисячі. Я – це я. – Алісон скинула сорочку через голову й знову забралася під ковдру. – Як тебе звуть? Скажи своє прізвище.

      – Ерфе. Е-ер-еф-е.

      – А моє – Келлі. Твій татко справді був генерал?

      – Справді.

      Глузливо, трохи несміло відкозирнувши, вона простягла засмаглу руку. Я присунувся до неї.

      – Вважаєш мене хвойдою?

      Напевно, саме тоді, дивлячись на неї зблизька, я зробив вибір. Адже міг сказати те, що мав на думці: «Так, вважаю хвойдою, навіть ще чимсь гіршим, бо користаєш зі своєї розпусности. Краще б я послухався твоєї майбутньої зовиці». Якби я сидів чи стояв трохи далі від Алісон, в іншому кінці кімнати, щоб уникнути її погляду, то, мабуть, здобувся б на таку брутальність. Але ці сірі, проникливі, вічно невинні очі благали від мене правди й тим самим змушували брехати.

      – Ти мені подобаєшся. Їй-бо, дуже подобаєшся.

      – Ляж у ліжко і обніми мене. Більш нічого. Тільки обніми.

      Я забрався в ліжко й обняв її. А тоді вперше в житті кохався із заплаканою жінкою.