Неординарні. Історії успіху. Малколм Гладуелл
Читать онлайн книгу.
народжена на кілька місяців раніше, над дитиною, народженою того самого року пізніше, зберігається. Саме це замикає дитину в модель досягнень і провалів, заохочення та розчарування, що інколи може тривати протягом років.
Нещодавно два економісти, Келлі Бедард та Елізабет Дьюї, вирішили відслідкувати співвідношення між балами у ТІМSS – математичні й природничі тести, що їх дають кожні чотири роки дітям по всьому світу, та датою народження. Вони з’ясували, що серед учнів четвертого класу старші діти набрали на 4—12 балів більше за молодших дітей. І це, як пояснює Дьюї, «величезна різниця». Це означає, що, коли взяти двох однаково інтелектуально розвинених учнів четвертого класу, дати народження яких перебувають на різних кінцях дати завершення набору, старший учень може опинитись у 80 процентилях, а молодший – у 68. Оце і вся відмінність у кваліфікуванні до програми навчання дітей обдарованих та ні.
«Усе як у спорті, – каже Дьюї. – Ми розбиваємо на групи згідно зі схильностями ще в ранньому дитячому віці. У нас є групи, де більше уваги приділяють читанню та математиці. Отож, ще в ранньому віці, дивлячись на малих дітей у садочку чи першому класі, учителі плутають зрілість із нахилами. Вони ставлять старших дітей у добре підготовлений потік, де ті здобувають кращі навички, а наступного року, перебуваючи у вищій групі, стають іще кращими, далі все відбувається так само, що й дає їм нагоду вдосконалюватися далі. Єдиною країною, де така тенденція не зберігається, є Данія. Державна політика не дозволяє розподілу згідно зі схильностями до десяти років». У Данії не поспішають з рішенням щодо відбору, іншими словами, чекають, поки вирівняється розбіжність у зрілості за віком.
Згодом Бедард і Дьюї провели схоже дослідження, проте цього разу аналізували коледж. І що вони побачили? У чотирирічному коледжі США студенти, що належать до відносно молодших груп свого класу, недопредставлені в середньому на 11,6 %. Отож, початкова різниця в зрілості із часом нікуди не зникає. Навпаки, залишається. І для тисяч студентів це початкове невигідне становище й визначає, іти до коледжу чи ні[3].
«Це смішно, як на мене, – каже Дьюї. – Геть безглуздо, що наше випадкове рішення про завершальну дату відбору призводить до таких результатів. А ще гірше, що це, здається, не хвилює нікого».
5
А тепер замисліться на мить, що саме історія про хокей та народження на початку року може повідати нам про успіх.
А розповісти вона може те, що наше уявлення про найкращих і найкмітливіших, які легко дістаються вершин, абсолютно спрощене. Так, хокеїсти, котрі грають професійно, набагато талановитіші та здібніші, ніж ви чи я. Проте вони мали величезний головний старт, можливість, яку їм не довелося ні заслужити, ані домогтися самотужки. І ось саме ця можливість відіграла важливу роль у їхньому успіху.
Соціолог Роберт Мертон назвав цей феномен «ефектом Матея» на честь вірша Нового Заповіту, знайденого в Євангелії від Матея: «Бо кожному, хто має, додасться, і він матиме
З відносним віком пов’язано навіть більше соціальних феноменів. Наприклад, Барнслі та двоє його колег якось помітили, що студенти, які намагалися вкоротити собі віку, також найчастіше народжуються в другій половині навчального року. Дослідники пояснюють це тим, що гірша успішність у школі може призвести до розвитку депресії. Одначе взаємозв’язок між відносним віком та самогубством не такий промовистий, як взаємозв’язок між віком та успіхом у спорті.