Чотири після півночі (збірник). Стівен Кінг
Читать онлайн книгу.
не пригадувала, щоб коли-небудь чула подібні звуки. Ці були… якимись ніби бляклими. Немічними.
Вони дісталися до багажних візків. Ведучи за собою вервечку людей, Нік проклав між візками звивистий шлях і врешті зупинився перед застиглою конвеєрною стрічкою, яка виходила з завішеного смугами гуми отвору. Конвеєр робив широке коло по платформі, де зазвичай вантажники знімали багаж з візків, а потім крізь інший, також завішений гумою отвір знову ховався в терміналі.
– Навіщо оті шматки гуми? – нервово запитала Бетані.
– Від протягів у холодну погоду, я гадаю, – сказав Нік. – Дайте-но, я просуну туди голову, погляну. Не бійтеся; це один момент.
І перш ніж хтось встиг щось відповісти, він скочив на конвеєрну стрічку і вже йшов, пригнувшись, до одної з прорізаних у будівлі амбразур. Діставшись туди, Нік опустився на коліна і просунув голову крізь гумові смуги.
«Зараз ми почуємо посвист, а тоді гуп, – майнула в Алберта дика думка, – а коли витягнемо його назад, він буде без голови».
Не сталося ні посвисту, ні гупання. Коли Нік звідти виринув, голова так само міцно сиділа в нього на в’язах, а на обличчі був задумливий вираз.
– Берег чистий, – промовив він, але тепер Алберту здався робленим цей бадьорий тон. – Ходімо сюдою, друзі. Коли тіло спітка тіло, і всяке таке.[130]
Бетані відсахнулася:
– Там якісь тіла? Містере, там якісь мертві люди?
– Принаймні, я таких не бачив, – відповів Нік і, вже відкинувши спроби здаватися легковажним, провадив далі: – Намагаючись бути забавним, я недоречно процитував старого Боббі Бернса. І, боюся, замість викликати гумористичний ефект, це прозвучало несмаком. Фактично, я взагалі нікого не побачив. Але ж це, певною мірою, саме те, чого ми й очікували, хіба не так?
Так-то воно так… проте ця новина все одно важко впала їм на душі. І на Нікову душу також, судячи з його тону.
Один по одному вони видерлися на конвеєрну стрічку і полізли слідом за Ніком крізь висячі шматки гуми.
Дайна затрималася перед самим отвором, обернувшись до Лорел. Розмите світло зблиснуло в темних скельцях її окулярів, перетворивши їх на мить на люстерка.
– Тут насправді щось лихе, – повторила вона і проштовхнулася на той бік.
9
Один по одному – екзотичним багажем, що проповз по застиглій конвеєрній стрічці, – вони вигулькнули в головному терміналі Бенгорського міжнародного аеропорту. Алберт допоміг зійти Дайні, і тепер всі стояли, роздивляючись навкруги в німому зачудуванні.
Той шок, коли вони прокинулися в хтозна-яким магічним чином знелюднілому літаку, вже вивітрився; тепер на місце здивування прийшло відчуття дезорієнтації. Ніхто з них ніколи не опинявся у терміналі аеропорту, який був би цілком порожнім. Тут не було нікого в ятках оренди автомобілів. Темними, мертвими висіли монітори «ПРИБУТТЯ/ВИЛЬОТИ». Ніхто не стояв за стійками, які обслуговували «Дельту», «Юнайтид», «Північно-Західну Авіаланку» чи «Прибережні авіалінії». Велетенський
«When a body meet a body» – фраза з шотландської народної пісні з буколічно-еротичним підтекстом «Comin’ Thro’ the Rye» («Навпрямки крізь жито»), яка стала широко відомою в обробці поета Роберта Бернса (1759–1796).