Твоя перша остання брехня. Гарлан Кобен
Читать онлайн книгу.
завважили. Чим можу допомогти, детективе?
– Нічого, якщо я присяду?
Майя вказала на канапу в кабінеті. На думку спало дещо моторошне: цю зустріч – насправді, кожну зустріч, яка відбуватиметься в цій кімнаті, – тепер записуватиме прихована камера для няньки. Справді дивно про це думати. Звісно, вона могла б вручну вмикати й вимикати її, але хто пам’ятатиме й виконуватиме щодня таку дрібницю? Цікаво, чи записує камера звук. Можна запитати Ейлін, чи почекати й подивитися запис.
– А тут непогано, – промовив Кірс.
– Так, ви вже казали це, коли заходили.
– У якому році зведено дім?
– У тисяча дев’ятсот двадцятих.
– Родина вашого покійного чоловіка. Дім належить їм, так?
– Так.
Кірс сів. Майя залишилася стояти.
– То чим можу допомогти, детективе?
– Просто повторний контроль, таке.
– Повторний контроль?
– Зачекайте хвилинку, добре? – Кірс гадав, що йому вдалося чарівно посміхнутися, а насправді просто скривив рота. Майя не купилася. – Де ж він?
Він пошарудів у внутрішній кишені піджака й витягнув обтріпаний записник.
– Ви не проти, якщо ми пройдемося справою ще раз?
Майя не знала, що про нього думати. Мабуть, Кірс домагався саме цього.
– А що ви хочете знати?
– Почнемо спочатку, гаразд?
Вона сіла й розвела руками, наче говорила: «Вперед».
– Чому ви з Джо зустрілись у Центральному парку?
– Він мене попросив.
– По телефону, так?
– Так.
– Це не було незвично?
– Ми там уже зустрічалися.
– Коли?
– Не знаю. Неодноразово. Я вже казала. Мені подобається ця частина парку. Зазвичай ми розстеляли там ковдру, обідали на станції для човнів… – вона опанувала себе, зупинилась, ковтнула слину. – Це просто приємне місце, ось і все.
– Упродовж дня – звісно. Але ж уночі це доволі-таки глухе місце, чи не так?
– Ми завжди там почувалися спокійно.
Детектив посміхнувся до неї.
– Даю руку на відсіч, вам у більшості місць спокійно.
– Тобто?
– Якщо побувати там, де побували ви, я маю на увазі всі ті небезпечні місця, парк високого щабля в цьому переліку не займе, – Кірс кашлянув у кулак. – Тож чоловік подзвонив вам, сказав: «Давай там зустрінемось», і ви так і зробили.
– Саме так.
– Окрім того, що… – Кірс глянув у записник, лизнув палець, заходився перегортати сторінки. – Він вам не телефонував.
Він підвів на неї очі.
– Перепрошую?
– Ви сказали, що Джо вам подзвонив і сказав із ним там зустрітись.
– Ні, це сказали ви. Я сказала, що він запропонував зустрітися там по телефону.
– Але потім я запитав, чи він вам дзвонив, і ви сказали: «Саме так».
– Не треба марнослів’я, детективе. Ви маєте записи дзвінків тієї ночі, правда ж?
– Так, є.
– І серед записів є дзвінок між мною та моїм чоловіком?
– Є.
– Я не пам’ятаю, чи він мені