Твоя перша остання брехня. Гарлан Кобен
Читать онлайн книгу.
одному був чорний светр із капюшоном, джинси та червоні кеди «Converse». Другий убраний у блакитну футболку без логотипів, мав бежевий наплічник та чорні кросівки, хоча марку ви назвати не змогли.
– Саме так.
– Чоловік у червоних конверсах, це він стріляв у вашого чоловіка.
– Так.
– А ви втекли.
Майя змовчала.
– Згідно з вашою заявою, він хотів вас пограбувати. Ви сказали, що Джо забарився віддати гаманець. Ваш чоловік носив дуже дорогий годинник, здається, «Hublot».
Її горло пересохло.
– Так, усе правильно.
– Чому він просто не віддав їм його?
– Гадаю… гадаю, він міг би…
– Але?
Вона похитала головою.
– Майє?
– Вам колись тицяли пістолетом в обличчя, детективе?
– Ні.
– Тоді ви, напевно, не зрозумієте.
– Не зрозумію чого?
– Дуло. Ця діра. Коли хтось наводить її на вас, коли хтось погрожує натиснути на спусковий гачок, її чорнота розростається, наче зараз проковтне. Буває, коли люди це бачать, вони застигають.
Тепер голос Кірса пом’якшав.
– І Джо… він був одним із таких людей?
– На одну мить.
– І це було надто довго?
– У цій ситуації – так.
Кілька довгих хвилин вони сиділи мовчки.
– Пістолет міг вистрелити випадково? – спитав Кірс.
– Сумніваюсь.
– Чому ви так кажете?
– Є дві причини. По-перше, це був револьвер. Ви щось про них знаєте?
– Небагато.
– У нього такий механізм, що треба або звести курок, або дуже сильно натиснути. Випадково тут не вистрелиш.
– Розумію. А друга причина?
– Більш очевидна, – відповіла Майя. – Він вистрелив ще двічі. Ви не випустите «випадково» три кулі.
Кірс кивнув і знову перевірив свої записи.
– Перша куля влучила в ліве плече вашого чоловіка. Другий удар припав на правий край ключиці.
Майя заплющила очі.
– З якої відстані стріляв чоловік?
– Десять футів.[5]
– Наш експерт сказав, що жоден із цих пострілів не був смертельним.
– Так, ви вже казали, – вимовила Майя.
– То що тоді сталось?
– Я спробувала підхопити його…
– Джо?
– Так, Джо, – обрубила вона. – Кого ж іще?
– Вибачте. І що сталось?
– Я… Джо впав на коліна.
– І саме тоді стрілець вистрелив утретє?
Майя не відповіла.
– Третій постріл, – повторив Кірс. – Той, що його вбив.
– Я вже вам сказала.
– Що сказали?
Майя підвела очі й зустрілася з ним поглядом.
– Я не бачила третього пострілу.
Кірс кивнув.
– Саме так, – дуже повільно вимовив він. – Бо тоді ви вже втікали.
«Допоможіть… прошу… хто-небудь… мій чоловік…»
Серце поривчасто билося в грудях. Звуки – постріли, дзижчання гелікоптера, крики агонії – одночасно накотилися на неї. Вона заплющила очі, кілька разів глибоко
3 м.