Асистент. Тесс Ґеррітсен
Читать онлайн книгу.
із жінкою з фото, яка самою лише усмішкою могла зваблювати чоловіків. Неприємне нагадування про безрадісну рівність усіх людей – і гарних, і звичайних – перед комахами і бактеріями, що перетворюють їх на плоть, яка розкладається.
– Не можу сказати, – відповіла Айлс. – Поки що не можу.
– Вона померла більше ніж добу тому? – не відступалася Ріццолі.
– Так.
– Її викрали в неділю ввечері. Чи могла вона бути мертвою відтоді?
– Чотири дні? Залежить від температури навколишнього середовища. На тілі немає пошкоджень, спричинених комахами, і це наводить мене на думку, що його донедавна тримали в приміщенні. На нього не впливали зовнішні фактори. Кімната з кондиціонованим повітрям могла б сповільнити розпад.
Ріццолі й Корсак ззирнулися, подумавши про одне й те саме: чому невідомий убивця чекав так довго, перш ніж позбувся тіла?
У детектива Сліпера затріскотіла рація, і вони почули голос Дауда:
– Щойно прибув детектив Фрост. І команда судмедекспертів. Готові їх зустріти?
– Зачекайте, – сказав Сліпер.
Він пробув тут недовго, але через спеку вже мав виснажений вигляд. Цей детектив, найстарший у загоні, уже не мав нікому нічого доводити. Йому залишалося не більше ніж п’ять років до пенсії. Він поглянув на Ріццолі.
– Ви над цією справою вже працювали разом із колегами з Ньютона, правильно?
– З понеділка, – кивнула Ріццолі.
– Вестимете справу?
– Добре, – відповіла Ріццолі.
– Гей, ми раніше за неї прибули на місце знахідки, – заперечив Кроу.
– А викрадення відбулося в Ньютоні, – докинув Корсак.
– Але тепер тіло в Бостоні, – відрізав Кроу.
– Господи, навіщо нам сперечатися про це? – зітхнув Сліпер.
– Я веду справу, – сказала Ріццолі. – Вона моя.
Дивилася на Кроу, не відводячи погляду, намагаючись спровокувати його кинути їй виклик. Тут мало спалахнути їхнє звичне суперництво. Кутик губ у Кроу почав зводитися в бридкій зневажливій посмішці.
А потім Сліпер сказав у свою рацію:
– Справу веде детектив Ріццоллі. – Він знову поглянув на неї. – Готові прийняти судмедекспертів?
Вона подивилася на небо. Зараз, о п’ятій по обіді, сонце вже спустилося за верхівки дерев.
– Нехай приходять, поки тут бодай щось видно.
Труп у лісі, а день згасає – це їй не подобалося. Де є дерева – є і тварини, готові розтягнути по хащах рештки тіла й докази. Дощі змивають сперму і кров. Тканини може розвіяти вітром. Немає дверей, які захищали б від перехожих. На місце знахідки тіла легко потрапляють цікаві заброди. Ріццолі розуміла, що експерти-криміналісти мають терміново прочесати ліс. Вони озброїлися металодетекторами, гострими очима та спеціальними мішками, які от-от мали наповнитися страхітливими скарбами.
Видершись із хащі на поле для гольфу, вона обливалася потом і почувалася брудною. Їй уже набридло вбивати на собі комарів. Зупинилася витрусити з волосся дрібні гілочки