Полювання на дрохв. Петро Лущик
Читать онлайн книгу.
розчаровані?
– Ні, що ви. Навіть навпаки. Приємно здивований. Просто я гадав, що у помічники мені дістанеться ветеран війни, не молодший від вашого діда.
– Таких вже мало залишилося. Ще п’ять-десять років – і ОБВУ буде нікому не потрібне. І так кожен рік їх дедалі менше.
Тед уважно придивився до співрозмовниці. Назвати її просто красивою було навіть образливо для дівчини. Щось незвичайне було у цій постаті, обличчі. Навіть через деякий час Тед не міг сказати, які у Мері очі – сині чи синьо-зелені, який ніс – прямий чи з горбинкою, бо все затіняло не фарбоване, а природне жовте волосся.
– До речі, ви розмовляєте українською? – поцікавився Тед.
– Звичайно, мама у мене українка, – відповіла Мері по-українськи зі звичним для емігрантів акцентом.
– Тоді, – сказав Тед, – я вас запрошую повечеряти. Яким ресторанам ви віддаєте перевагу?
– Арабським.
– Арабським? Чому?
– Я вивчаю в університеті арабістику.
– О Господи!
Дівчина усміхнулася.
– Тоді прошу, – сказав Тед. – Неподалік на Едвар Роад я бачив арабський ресторан. Тільки замовляти будете ви.
– Згода.
Дорогою до ресторану Тед обережно випитав Мері, що їй двадцять один рік і вчиться вона в Оксфорді.
– Я дуже часто бувала в будинку діда, і він з бабцею, коли вона ще жила, вчили мене всьому українському, що знали самі. Тому я більше іммігрантка, аніж англійка.
У ліванському ресторані «Тарбуш» під приємну ненав’язливу арабську музику Тед спробував зробити замовлення. Але з всього меню, запропонованому йому офіціантом, він розібрав лише ціну. Все решта було написано арабською мовою.
Безпорадно повертівши листком, Тед з жалем передав його Мері.
– Це для мене китайська грамота, – признався він.
– Ну, що ви! Китайська грамота незрівнянно складніша. Ви, чоловіки, такі безпорадні! – відзначила дівчина. – Що будете їсти? Огірковий салат чи помідори? Стек? Риба? Солодке?
– Повністю покладаюся на ваш вибір. Гадаю, нам не завадило б зразу перейти на ти, адже нам працювати разом. А як з чимось міцним?
– Ніяк. Це арабський ресторан. Іслам забороняє вживати алкоголь. Прийдеться тобі потерпіти.
– Що ж, потерплю. Тільки мені багато не замовляй. Я тільки-но з-за столу.
Під час вечері, коли з великою частиною принесеного було покінчено, Тед поцікавився:
– Що змусило тебе допомагати мені? Згодься, красива молода жінка не буде серед літа сидіти серед паперів, поточених міллю, і шукати невідомо що. Це не для неї.
– Тут ти не правий, – заперечила Мері Кіркбрайд. – Ти, видно, не знаєш жінок.
– З цим твердженням можна посперечатися, – вставив Тед.
– Тоді ти знаєш не таких жінок. Я наполовину українка, і горджуся цим. Дід Мирослав старався виховати мене не лише в англійському, але й в українському дусі. Звичайно, перше переважило, адже наше коріння просліджується до часів Трояндової війни. І все ж коріння матері також немале.
– А в Україні ти бувала?
– Цього