Коли я з дружиною і малими дітьми жив у післяреволюційному бараці, де зручностей цивілізації були світло, холодна вода і опалення. Це була двоповерхова руїна – щитовий будиночок на околиці міста біля залізничного полотна. Опалення в туалеті і на спільній комунальній кухні не було. Ванни теж не було. Мились над тазиком. Комуналка…

      Грілися взимку постійним спалюванням газу.

      Це був маневрений фонд для переселенців. Підлоги з дощок, прогинаються навіть під дитиною і з щілинами в півкулака. У сильний дощ і навесні повінь потоки води текли прямо в під'їзд! Стіни всі в «фресках із плісняви».

      А над нами під дахом а і хто тільки не жив! Перевалочна база!

      Збір блатних і шайка жебраків! Всі кому не лінь! Різна поипень.

      При цьому перекриття в будинку з дощок і чутність стовідсоткова!

      Хирляві стіни будинку мабуть були сімдесят років тому оштукатурені зовні.

      А електропроводка та сантехніка з сорокових років не змінювалася! Все в іржі і в павутині…

      Перед будинком – потрісканий ще при Хрущові асфальт. Яма на ямі.

      Подекуди прямо на асфальті, порослому травою вже росли кущики.

      Коли над нами жили гості з Кавказу, то я якось піднявся до них прикріпити під дах телевізійну антену, а дріт протягнути до собі у вікно.

      Я був у потрясе, коли побачив у квартирі чоловік п'ятнадцять – і дорослих, і маленьких дітей. При цьому завжди дотримувалась тиша. Дітей їх ми ні разу не чули.

      Потім жили гості з Молдови, з Середньої Азії. І не особливо дошкуляли нам.

      Але ось, після невеликого антракту, порожній простір в квартирі заповнилося запорожцями. Вони працювали шабашниками в Жеку. І використовувалися на сантехнічних та будівельних високоінтелектуальних процесах.

      Дім гудів і трусився як шарабан! Ну прямо «виє біс під дахом»!

      Цирк Шапіто! Вони були дуже вогненебеспечны (вогненебезпечні) з-за непомірного куріння та алкоголізації.

      Ми кілька разів викликали пожежників з-за підпалів. Мені доводилося користуватися вогнегасником. Запорожці кидали в будинку недопалки, пили, водили жінок найдавніших професій, репетували песняки, нещадно лаялися російським матом, з'ясовуючи стосунки. Часто траплялися і бійки у Верховній Раді.

      Так вони піддавали один одного люстрації…

      А вранці ці козачки з сизими, розпухлими від пияцтва і бійок пиками, витікали волочачи хвости на роботу.

      До чотирьох ранку тусувалися, а в сім ранку шльопали на заробітки.

      Порожні пляшки і харчові відходи вони гордо викидали у вікна місцевому населенню.

      Іноді діставалося і