Око тигра. У пошуках скарбів. Уилбур Смит
Читать онлайн книгу.
час, щоб подумати, і я піднявся на місток.
– Пробачте, – промурмотів Джиммі, коли я взяв у нього стерно. – Я мусив застерегти вас, що він озброєний.
– Атож, – підтвердив я. – Не завадило б.
Думки гарячково стрибали в моїй голові. Перше, що спадало на розум, мене знову тягло на криву стежку… Їх треба позбутися. Вони виявили мою схованку, вдерлися в моє спокійне життя, і є лише один надійний спосіб. Я зазирнув до кубрика, але Матерсон і Ґатрі спустилися нижче.
З ними має статися нещасливий випадок: на малому човні для новачків – це природна річ. Їх неодмінно треба позбутися. Я подивився на Джиммі, і він усміхнувся до мене.
– У вас швидка реакція, – сказав він. – Майк мало не обмочився з переляку, бо був упевнений, що ніж устромиться йому в горлянку.
«А що мені робити з хлопцем? – запитав я себе. – Якщо я приберу інших двох, то доведеться позбутися і його». І мене раптом пойняла така сама нудота, яку я вперше відчув багато років тому в сільці у Біафрі.
– З вами все гаразд, шкіпере? – швидко запитав Джиммі, бо йому не сподобався вираз мого обличчя.
– Зі мною все гаразд, Джиме, – відповів я. – Піди принеси нам бляшанку пива.
Поки він був унизу, я надумав таке. Ми укладемо угоду. Я був певен: вони не захочуть, щоб про їхню справу стало відомо всім і кожному. Ми обміняємо таємницю на таємницю. Можливо, вони дійшли такої ж думки.
Я заблокував стерно і спокійно перейшов у куток містка, намагаючись ступати так, щоб моїх кроків не було чути внизу. Там виходила труба вентилятора, що гнав свіже повітря до салону. Я давно виявив, що вона непогано доносила звуки нагору.
Проте ефективність цього слухового пристрою залежала від кількох чинників, насамперед від сили й напрямку вітру та позиції мовця.
Вітер віяв у мій бік. Його пориви час від часу вдиралися в трубу вентилятора й заглушали уривки розмови, яка відбувалася в салоні. Проте Джиммі, певно, стояв під самісінькою вентиляційною трубою, бо його голос, коли вщухав вітер, долинав до мене чітко й виразно.
– Чому ви не запитаєте в нього тепер?
Відповіді я не розчув, бо зашумів вітер, а як він стих, то до мене знову долетіли слова Джиммі:
– Якщо ви зробите це сьогодні, то куди ви… – вітер знову зашумів, – …щоб оглянути все на світанку, нам треба…
Уся розмова, здається, була про те, коли й куди їм вирушати, і, поки я намагався збагнути, чого вони хотіли досягти, покинувши гавань ще вдосвіта, Джиммі знову повторив:
– Якщо світанок там…
Я напружив слух, щоб почути дальші слова, проте вітер знову заглушив розмову секунд на десять, а тоді до мене долетіло:
– …я не розумію, чому ми не можемо…
Джиммі протестував. Несподівано пролунав голос Майка Ґатрі, гострий і різкий. Він, певно, підійшов близько до Джиммі і, може, навіть погрожував йому:
– Послухай-но, Джиммі, хлопче, це тебе аж ніяк не обходить. Твоя робота – знайти ту кляту штуковину, а поки що успіхи твої мізерні.
Вони, мабуть, знову відійшли вбік, бо їхні голоси стали невиразними, і я