Око тигра. У пошуках скарбів. Уилбур Смит
Читать онлайн книгу.
побачив, як Джиммі за допомогою компаса на своєму зап’ястку зорієнтувався на жовту кулю, потім іще раз подивився на мене, – я стояв на місточку, – а тоді упав задки з корми й зник під водою.
Біля корми з’явилися бульки з його дихальної трубки, які посунули до рифу. Ґатрі заходився розмотувати нейлонову линву.
Я силкувався вдержати «Танцівницю» на місці, за сотню ярдів від південного рифу пролому, рухаючись помалу то вперед, то назад.
Бульки Джиммі поволі наблизилися до жовтої кулі, з’являючись тепер тільки коло неї. Отже, Джиммі працював під кулею. Я уявляв собі, як він прилаштовує порожні повітряні міхи до невідомого предмета за допомогою нейлонових петель. Нелегка це робота, бо течія відтягує і засмоктує ненадуті міхи. Але, з усього було видно, він уже прикріпив їх до знахідки й почав наповнювати стиснутим повітрям зі свого акваланга.
Якщо Джиммі правильно оцінив її вагу, то йому знадобиться не так багато повітря, щоб відірвати таємничу штуку від дна, і тільки-но вона зависне у воді, ми зможемо відтягти її на безпечнішу територію, перш ніж підняти на борт.
Я втримував «Танцівницю» на місці хвилин із сорок, аж раптом за її кормою з води виринули дві зелені кулі. Повітряні міхи спрацювали: нирець підняв на поверхню трофей. Поряд з міхами показалася обтягнута каптуром голова Джиммі. Хлопець підняв угору праву руку, а це означало, що треба починати буксирувати.
– Готовий? – гукнув я до Ґатрі, який стояв на нижній палубі.
– Готовий!
Він узяв линву в руки, а я заходився повільно й обережно відповзати від рифу, щоб не зачепити міхів і не випустити з них повітря, яке тримало їх на плаву. За п’ятсот ярдів від рифу я зупинив «Танцівницю» і хотів спуститися з містка, щоб допомогти підняти на борт плавця та його зелені велетенські міхи.
– Залишайся там, де стоїш! – загорлав на мене Матерсон, коли я наблизився до сходів.
Я стенув плечима й повернувся до штурвала.
«Ну їх к бісу!» – подумав я й запалив сигару, але так і не зміг придушити в собі цікавості.
Вони підтягли до «Танцівниці» повітряні міхи. Матерсон і Ґатрі допомогли Джиммі зійти на борт, і він, скинувши з себе важкий акваланг просто на палубу, підняв маску на лоба.
Його голос, високий і хрипкий, виразно долетів до мене, коли я сперся на поручні місточка.
– Оце так приз! – вигукнув він. – Оце…
– Обережніше! – осадив його Матерсон, і Джеймс замовк.
Усі вони подивилися на мене, звівши очі до містка.
– Не звертайте на мене уваги, хлопці! – усміхнувся я й весело помахав сигарою.
Вони відвернулися від мене і збилися в тісний гурт. Джиммі щось зашепотів, а Ґатрі голосно вигукнув: «Святий Боже!» – і ляснув Матерсона по спині. А тоді вони всі почали щось кричати й сміятися, підступивши до поручнів і заходившись витягати на борт повітряні міхи з трофеєм. Вони робили це незграбно: «Танцівниця» важко гойдалася на хвилях, а мене тим часом розібрала така хіть, що я нахилився вперед.
Одначе я дуже швидко розчарувався, побачивши, що Джиммі завбачливо завинув