Кишеня, повна жита. Аґата Крісті
Читать онлайн книгу.
приліпили марку на листа, ото й усе.
Пет не засміялася. Вона подумала про жінок із родини Ланса, з якими їй доведеться спілкуватися. Цю сторону питання Ланс до уваги, либонь, не взяв.
– А твоя сестра? – запитала вона.
– Ілейн? О, з нею все гаразд. Вона була ще дівчиськом, коли я покинув дім. У неї було чимало захоплень, та, можливо, тепер вона подорослішала. До всього ставиться надзвичайно серйозно.
Пет була не в захваті від такої характеристики. Вона сказала:
– Вона не надіслала тобі жодного листа – відтоді як ти поїхав?
– Я не залишив адреси. Але все одно вона мені не написала б. Ми не вельми дружна родина.
– Схоже, що ні.
Він скинув на неї швидким поглядом.
– Що, злякалася? Моя родина тобі не надто сподобалася? Але не бійся. Ми з ними жити не будемо, та й спілкуватимемося нечасто. Ми десь купимо собі невеликий будиночок. Ти матимеш коней, собак – усе, чого зажадаєш.
– Але щодня о п’ятій вісімнадцять ти будеш удома?
– Так, буду. Щодня до міста й назад, у строгому костюмі. Але ти не турбуйся, моя кохана, – чудових куточків природи вистачає й навколо Лондона. До того ж я відчуваю, як у мені прокидається смак до фінансових справ. Зрештою, це в мене в крові, передалося від обох сторін родини.
– Ти не дуже пам’ятаєш свою матір, чи не так?
– Вона завжди здавалася мені неймовірно старою. Вона й була стара, звичайно. Ілейн вона народила майже в п’ятдесят років. Вона носила безліч якихось брязкалець, мала звичай лежати на канапі й читати мені історії про рицарів і дам, які мене неймовірно нудили. «Королівські ідилії» Теннісона. Певно, я її любив… Вона була якоюсь дуже безбарвною. Я це розумію, коли озираюся назад.
– Схоже, ти ніколи нікого особливо не любив, – сказала Пет із несхваленням у голосі.
Ланс схопив і стиснув її за лікоть.
– Я люблю тебе, – сказав він.
Розділ сьомий
Інспектор Ніл ще тримав телеграму в руці, коли почув, як до парадних дверей під’їхав автомобіль і зупинився, заскрипівши гальмами.
– Це, певно, повернулася місіс Фортеск’ю, – сказала Мері Дав.
Інспектор Ніл рушив у напрямку до парадних дверей. Куточком ока він побачив, як Мері Дав непомітно відступила на задній план і зникла. Було очевидно: вона не має бажання брати участь у наступній сцені. Вельми прикметний приклад такту й проникливості, але не менш прикметний приклад цілковитої відсутності цікавості.
«Більшість жінок, – як подумав інспектор Ніл, – воліли б залишитися…»
Коли він підійшов до парадних дверей, то побачив, що дворецький Крамп наближається від задньої частини холу. Отже, він також почув шарудіння автомобільних коліс.
То була двомісна спортивна машина «ролс-бентлі». З неї вийшли двоє людей і попрямували до входу в дім. Коли вони підійшли до дверей, двері відчинилися. Адель Фортеск’ю втупилася здивованим поглядом в інспектора Ніла.
Він відразу зрозумів, що перед ним дуже вродлива жінка, і також зрозумів, наскільки влучною характеристикою наділила