Американська криптологія. Історія спецзв'язку. Вадим Гребенников
Читать онлайн книгу.
код для окопів». Цей код призначався для передачі повідомлень у роти діючої армії, проте дійшов він лише до штабів полків, оскільки існували побоювання, що його може захопити супротивник. Весною 1918 року була підготовлена та випущена 1 тисяча примірників «окопного» коду в паперовій обкладинці – книжечка поміщалася в нагрудній кишені.
У березні 1918 року було підготовлене та поширене 500 примірників книги телефонної коди. Він служив для приховування імен командного складу, офіцерів штабу і назв організацій. Спочатку передбачалося використовувати його тільки для телефонних переговорів, але він почав застосовуватися також і в інших засобах зв'язку. Оскільки для приховування змісту служив список жіночих імен, то дуже скоро він отримав прізвисько «Жіночий код».
24 червня 1918 року була введена в дію перша з кодових книг серії «Річкових кодів» – «Потомак». Це була книга на 47 сторінках, яка містила 1800 фраз і слів, складалася з двох частин і призначалася для використання в батальйонах. Спочатку було випущено 2 тисячі примірників. Як і у разі інших кодів, номер і час складання повідомлення, закодованого «Потомаком», передавалися відкритим текстом, але місце відправлення і адресат були закодовані. Повідомлення великого об'єму ділилися та пересилалися двома або декількома частинами.
Після «Суоні» та «Уобаша» четвертим з серії «Річкових кодів» став «Мохаук». У серпні 1918 року було випущено для використання в батальйонах 3200 примірників кодової книги «Мохаук», що складалася з двох частин. Вона відрізнялася від своїх попередниць тим, що її коди складалися з груп по 4, а не по 3 цифри. У неї, як і у «Потомака», були варіанти для часто уживаних букв і чисел.
Роль експедиційного з'єднання американських військ зросла, коли в бойові дії вступила Друга армія. Для забезпечення захисту її зв'язку були розроблені коди, що отримали назву «Озерних кодів», тоді як Перша армія продовжувала користуватися діючим кодом «Колорадо» з серії «Річкових кодів». Назва коду «Шамплейн» на обкладинці була надрукована червоним кольором, щоб відрізнити його і наступні коди від «Річкових кодів», назви яких друкувалися чорним кольором. Цей код був триграфним і складався з двох частин.
У жовтні 1918 року був введений в дію другий з «Озерних кодів» – «Гурон». Цей код, що складався з двох частин, був примітний тим, що був першим в історії США кодом, призначеним для кодування телефонних переговорів у повному обсязі. Оскільки тепер до всього іншого ще і потрібно було забезпечити безпеку розмов по телефонах, які були украй уразливі для підслуховування, то для передачі відкритим текстом слів застосовувався фонетичний алфавіт. Такі слова вимовлялися по телефону по буквах, при цьому для приховування кожної букви використовувалися різні кодові слова.
Також у жовтні був підготовлений та випущений «Американський службовий радіокод №1». Він складався з двох частин і приблизно 1 тисячі слів і фраз. 2 тисячі примірників книг з цим кодом було передано