Американська криптологія. Історія спецзв'язку. Вадим Гребенников
Читать онлайн книгу.
Перша світова війна встигла закінчитися скоріше, ніж шифросистема Вернама зуміла хоч якось виявити свої достоїнства на практиці. Проте 22 липня 1919 року на неї був виданий патент №1310719 – найважливіший в історії криптології. Експерти з вашингтонського патентного бюро визнали можливу корисність цього винаходу й у мирний час.
Хоча прилад, утворений Вернамом, безсумнівно був цінним результатом творчої інженерної думки талановитого винахідника, у комерційному плані він зазнав повного «провалу». Телеграфні компанії та комерційні фірми, що, на думку «AT&T», повинні були масово закуповувати запатентовані шифроприставки Вернама до своїх телетайпів, віддавали перевагу старомодним кодам, що істотно знижували довжину повідомлень, тим самим зменшуючи телеграфні витрати й одночасно забезпечуючи хоч якусь, навіть невелику, безпеку листування. Після закінчення Першої світової війни бюджети збройних сил усіх країн були скорочені до мінімуму. Недолік засобів і недостатність матеріальних ресурсів змусили армійських зв'язківців знову повернутися до комбінування двох відносно коротких стрічок з «гамою», а продемонстрована військовими криптоаналітиками слабка стійкість такої системи генерації «гами» призвела до того, що шифросистема Вернама на якийсь час була забута.
Стосовно ж самого Вернама, то він продовжував займатися науково-дослідною роботою в компанії «AT&T». Учений удосконалив свою шифросистему, а також винайшов прилад для автоматичного шифрування написаного від руки тексту під час його передачі фототелеграфом. У 1929 році Вернама зі значним підвищенням перевели в одну з філій компанії «AT&T». Однак через чотири місяці в США вибухнула фінансова криза, і, оскільки Вернам ще не встиг заробити достатній виробничий стаж на новому місці, його незабаром звільнили. Він перейшов на роботу в іншу велику компанію, але різка зміна в його особистій долі, певно, подіяла на нього гнітюче. З кожним роком про Вернама було чути усе менше і менше, поки нарешті 7 лютого 1960 року людина, що автоматизувала процес шифрування, не вмерла практично в повному забутті.
3. «Чорний кабінет» Ярдлі
У 1912 році у Держдепартаменті у якості шифрувальника почав працювати Герберт Ярдлі (1889—1958), один із видатних американських криптоаналітиків. На початку своєї кар'єри Ярдлі звернув увагу на слабкість шифрів, які використовувались американським урядом. Він був приголомшений, дізнавшись, що президент Вудро Вільсон користується кодом, який використовується впродовж більше 10 років. Так, коли Президенту США Вудро Вільсону було передане закодоване повідомлення з 500 слів від його радника Хауза, Ярдлі був уражений тим, що прочитав це повідомлення усього за кілька годин.
Досягнутий успіх ще більше підвищив інтерес Ярдлі до криптоаналізу, і він У травні 1916 року написав 100-сторінковий меморандум «Розкриття американських дипломатичних кодів», який передав своєму керівництву. Заглибившись у проблему можливого розкриття