Американська криптологія. Історія спецзв'язку. Вадим Гребенников
Читать онлайн книгу.
розвиток методи дешифрування, засновані на парах відкритих і шифрованих текстів; на декількох шифровках, створених за допомогою одного ключа; на переборі ймовірних ключів. Саме ці методи застосовувалися англійцями для читання секретного листування німців під час Першої світової війни.
Телеграф і радіо почали поступово витісняти кодування з метою захисту інформації на користь застосування шифрів. Громіздкі та малозручні при використанні секретні кодові книги могли стати і ставали здобутком супротивника, а їхня зміна породжувала серйозні проблеми. Шифри виявилися набагато мобільнішими та дешевшими. Секретне кодування почало зменшуватися, але не зникло зовсім. Коди стали застосовуватися разом із шифрами. Таке сполучення виявилося досить ефективним і дійшло до наших днів. Підкреслимо, що при компрометації шифру досить лише змінити його ключі, а не всі кодові книги. Відзначимо також, що коди дуже чуттєві до лексики та словникового запасу мови спілкування. Поява нових термінів і понять приводила до необхідності поновлення кодових книг. Шифри в цьому плані набагато важливіші, тому що їхнє застосування не пов'язане зі змістом відкритого тексту.
До речі, у 1881 році була запатентована перша ідея телефонного шифратора Д.Х.Роджерсом. Ідея складалася в передачі телефонного повідомлення декількома (у найпростішому випадку – двома) лініями за допомогою почергових імпульсів у деякій послідовності, яка швидко змінювалася та нагадувала телеграфне повідомлення. Пропонувалося рознести такі лінії на значну відстань одна від одної для того, щоб усунути можливість підключення відразу до всіх одночасно. Підключення ж до однієї з них дозволяло б чути лише окремі нерозбірливі сигнали.
У XIX столітті застосовувалося, в основному, так зване, попереднє шифрування повідомлень. У цьому випадку відправник зашифровував передане повідомлення (у якому шифротекст задовольняв вимогам телеграфної передачі), після чого відносив шифроване повідомлення на телеграф. У ХХ столітті таке уповільнення в передачі повідомлень часто виявлялося неприйнятним. Треба було розробити методи так званої лінійної передачі шифрованих повідомлень, при якій апарат шифрування (шифратор) знаходився би безпосередньо в апаратурі передачі послань. Таким чином, передача шифрованого повідомлення в принципі не відрізнялася би від передачі нетаємного повідомлення.
Таку ідею автоматичного шифрування телеграфних повідомлень у грудні 1917 року запропонував американець Жильбер Вернам (1890—1960), молодий інженер компанії «Американський телефон і телеграф» (англ. American telephone and telegraph, AT&T) та талановитий винахідник. Він працював у телеграфному відділенні науково-дослідного відділу компанії, де займалися розробкою «телетайпу» – букводрукуючого телеграфного апарату.
Ще влітку, через кілька місяців після того, як Сполучені Штати оголосили війну Німеччині, в компанії почалася робота над секретним проектом щодо можливості зберігання