Американська криптологія. Історія спецзв'язку. Вадим Гребенников
Читать онлайн книгу.
перехоплених шифротелеграм, прочитати їх так і не вдавалося. Він писав:
«До цього часу я так довго працював з кодованими телеграмами, що кожен їхній рядок, навіть кожне кодове позначення назавжди викарбувалося в моїй голові. Я міг лежати на ліжку з відкритими очима та займатися своїми дослідженнями в повній темноті… І ось одного разу я прокинувся опівночі, тому що пішов з роботи рано, і звідкись із темряви прийшло переконання, що визначена послідовність двобук-вених кодових позначень повинна абсолютно точно відповідати слову „Ірландія“. Потім переді мною затанцювали, швидко змінюючись, інші слова – „незалежність“, „Німеччина“, „крапка“… Велике відкриття! Серце моє завмерло, я не міг рушити з місця. Чи було це зі мною уві сні або наяву, чи не зійшов я з розуму? Рішення? Нарешті, після всіх цих місяців! Я зістрибнув з ліжка та у поспіху (оскільки тепер уже точно знав, що не сплю) майже скотився по сходах. Тремтячими руками я відкрив сейф, схопив папку з паперами і квапливо почав робити замітки».
Протягом години Ярдлі перевіряв свої гіпотези, а потім, переконавшись, що початок успішному розкриттю покладено, повернувся до себе додому та напився. Однак його радість була трохи передчасною. Ярдлі зустрівся з несподіваними труднощами, намагаючись підшукати перекладача з японської мови. Зрештою він знайшов добродушного місіонера, що у лютому 1920 року зробив для Ярдлі перші переклади відкритих текстів японських шифротелеграм. Через півроку місіонер-перекладач звільнився, усвідомивши шпигунський характер своєї праці. Однак на той час один із підлеглих Ярдлі зробив воістину нечуваний подвиг, вивчивши у цей термін дуже важку японську мову.
У 1920 році Ярдлі доповів про розкриття 4-х японських кодів, але це ствердження було не цілком коректним, оскільки розкриті системи були не кодами, а шифрами, причому досить невисокого рівня стійкості. Однак незабаром після цього «Бюро шифрів» дійсно досягло вражаючих успіхів. Усього з 1917 по 1929 роки американці зуміли скомпрометувати 31 японську шифросистему (умовні позначки від «JA» до «JZ» і від «JAA» до «JЈЈ») і прочитати 10000 текстів, 1600 з яких відносилися до Вашингтонської конференції. Це було дуже високим показником, особливо з урахуванням гострої нестачі співробітників зі знанням мови.
Улітку 1921 року АЧК прочитав японську шифротелеграму від 5 липня, яка була направлена до Токіо послом Японії в Лондоні та містила перші згадування про конференцію з роззброєння, що повинна була відбутися в листопаді у Вашингтоні. Після цього читання японського дипломатичного шифролистування стало настільки регулярним, що за кілька місяців до відкриття конференції були введені щоденні поїздки кур'єрів між АЧК і Держдепартаментом. Одна офіційна особа в уряді США з посмішкою помітила, що керівники Держдепартаменту відносилися до роботи криптоаналітиків з АЧК із замилуванням і щоранку читали дешифровані ними японські криптограми, попиваючи при цьому апельсиновий сік або каву.
Метою