Точка обману. Дэн Браун
Читать онлайн книгу.
поринувши у думки. Вона захоплювалася його вродливим обличчям та бездоганним вбранням. Він і справді мав президентський вигляд.
Уперше Габріель побачила виступ сенатора Секстона три роки тому, коли вивчала політологію в Корнелльському університеті. Вона ніколи не забуде, як його очі пронизували аудиторію, немов посилаючи повідомлення безпосередньо їй: «Довірся мені». Після промови сенатора Габріель стала в чергу симпатиків, щоб познайомитися з ним.
– Габріель Еш, – сказав сенатор, прочитавши її ім’я на бейджику. – Що ж, красиве ім’я для красивої молодої жінки. – І кинув на неї спокійний і доброзичливий погляд.
– Дякую, сер, – відповіла Габріель, відчуваючи у потиску руки силу та енергію цього чоловіка. – Мене надзвичайно вразила основна теза вашої промови.
– Радий чути! – відповів Секстон і тицьнув їй у руку свою візитівку. – Мені завжди потрібні талановиті молоді люди, які поділяють мої погляди. Коли закінчите університет, знайдіть мене. Мої люди підшукають вам роботу.
Габріель було розкрила рота, щоб подякувати йому, але сенатор уже розмовляв з наступним прихильником, котрий стояв у черзі. Однак усі наступні місяці Габріель ловила себе на тому, що стежить по телевізору за політичною кар’єрою сенатора. Із захватом спостерігала вона, як той виступав проти надмірних урядових витрат – ініціював бюджетні скорочення, займався удосконаленням і спрощенням податкової системи, щоб зробити її більш ефективною, «підтоплював жирок» управління боротьби з наркотиками і навіть добивався скорочення надмірних програм, що стосувалися держслужбовців. А потім, коли дружина Секстона несподівано загинула в автокатастрофі, вона з побожним захватом дивилася, як сенатор обернув негатив на позитив. Піднявшись над особистим нещастям, сенатор заявив на увесь світ, що балотуватиметься в президенти і решту своєї політичної кар’єри присвятить пам’яті загиблої дружини. Саме тоді Габріель і вирішила взяти безпосередню участь у виборчій кампанії сенатора Секстона. Щоб тісно з ним співпрацювати.
І вона дійсно зблизилася з ним, як ніхто інший.
Габріель пригадала ту ніч, яку вона провела з Секстоном у його розкішному офісі, і поморщилася, намагаючись заблокувати не надто приємні картини, що почали виринати в її свідомості. Що я собі думала? Вона знала, що мала опиратися, але чомусь не змогла. Седжвік Секстон так довго був її ідолом… і – подумати тільки – він її забажав!
Лімузин вскочив у вибоїну і різко повернув Габріель до реальності.
– З тобою все гаразд? – спитав Секстон, переключивши увагу на неї.
Габріель швидко зобразила посмішку.
– Чудово.
– Невже ти й досі думаєш про ту чорнуху?
– Та трохи непокоюся, якщо чесно, – знизала вона плечима.
– Забудь. Та чорнуха – найкраще, що було в моїй кампанії.
Як дізналася Габріель на власному, не зовсім приємному досвіді, чорнухою на політичному жаргоні називається витік інформації про те, що, наприклад, ваш конкурент користується збільшувачами пеніса або підписався на порнографічний журнал для голубих. Вдаватися