Точка обману. Дэн Браун
Читать онлайн книгу.
Секстон заходив до студії, Габріель спіймала його за лікоть.
– Я знаю, про що ви думаєте, – прошепотіла вона. – Але будьте обачні. І дивіться – не перегніть палку.
– Я? Перегнути палку? – Секстон самовдоволено вишкірився.
– Не забувайте, що ця жінка дуже добре робить те, чим займається.
– І я теж, – двозначно зауважив сенатор з єхидною усмішечкою.
21
Схожий на печеру головний зал житлосфери НАСА в будь-якому місці планети був би надзвичайно дивним видовищем. І те, що він розміщувався серед арктичних льодів, ніяк не затьмарювало його фантастичності.
Дивлячись угору, на футуристичний купол, зібраний зі зчеплених між собою трикутних щитів, Рейчел почувалася наче в колосальному ізоляторі. Стіни впиралися в підлогу з чистого льоду, де по периметру, немов вартові, завмерли численні галогенові лампи. Вони кидали вгору різке світло і перетворювали зал на якесь нереальне, примарне царство.
Крижаною підлогою в різних напрямах зміїлися доріжки з пористої гуми. Вони нагадували кладку в лабіринті переносних комплексів наукового устаткування. Серед цієї електроніки старанно працювали тридцять-сорок співробітників НАСА. Одягнені в біле люди жваво перемовлялися, щось збуджено обговорюючи. Рейчел одразу зрозуміла настрій, що панував у залі. Цей настрій був спричинений творчим хвилюванням і радістю відкриття.
Рейчел, вирушивши разом із Екстромом уздовж периметра залу, не могла не помітити здивованих і відверто несхвальних поглядів тих, хто її впізнав. У лункому просторі виразно почувся шепіт:
– Це що, дочка сенатора Секстона?
– Якого біса вона сюди припхалася?
– Важко повірити, що Екстром узагалі з нею розмовляє!
Рейчел не здивувалася б, побачивши тут пронизані й пошматовані невеличкі опудала свого батька, на яких йому ворожили на смерть. Проте тут відчувалася не лише ворожість, а й настрій переможців, що упивалися своєю перевагою, неначе в НАСА твердо знали, хто цього разу сміятиметься останнім.
Керівник підвів гостю до низки столів, з яких лише один був зайнятий: за ним сидів чоловік, занурившись у роботу на комп’ютері. Він був одягнений у чорну водолазку, вельветові брюки в широкий рубчик і важкі черевики на товстій підошві. На відміну від решти присутніх він не вдягався у стилі НАСА. Чоловік сидів до них спиною.
Екстром попросив Рейчел трохи почекати, а сам підійшов до співробітника і почав щось пояснювати.
Послухавши з хвилину, чоловік у водолазці кивнув і почав вимикати комп’ютер. Директор НАСА повернувся до гості.
– Далі вас поведе пан Толланд, – пояснив він, – його теж найняв президент, тому ви порозумієтеся. А я приєднаюся до вас пізніше.
– Спасибі.
– Сподіваюся, ви чули про Майкла Толланда?
Рейчел знизала плечима, не припиняючи з цікавістю розглядати все навколо.
– Щось не пригадую.
Чоловік