Ситуація «нуль», або Побачити Алькор. Володимир Єшкілєв
Читать онлайн книгу.
«макаров» реальний чи травматик?
– Ясний пень, що реальний.
– Ніштяк! – оцінила Мармура і знову застрибнула до ванни.
«От дуська!» – посміхнулася Беконті. Й одразу вирішила, що розповість про все батькові. А також нарешті познайомить його з Мармурою. Раніше вона трошки соромилася цієї дворняжки, але тепер з’ясувалося, що мала5 крутіша, аніж здавалося на перший погляд. А ще в неї гарні віддані очі.
Глава 5
– А у вас тут, я бачу, серйозна розборка була, – оцінив Лавр, рахуючи кульові отвори в стінах. – Оця дірка від нарізної зброї, а ця від мисливської рушниці, певно дванадцятого калібру.
– Абсолютно точно, пане експерте, моя ІЖ-43, куля типу «дьябло», – почув він голос за спиною. – Можете, якщо є настрій, її звідти виколупати і переконатися. Три сантиметри правіше і я розніс би вражу голову. Як ту гарбузяку! Проте, все йдно, мені за цей постріл не стидно!
Голос, як виявилося, належав огрядному добродієві у зеленому светрі. Його ретельно розчесане сивувате волосся було розкладено на плечах, як в акторів, які грають лицарів-тамплієрів у костюмованих фільмах.
– Дозвольте відрекомендувати себе: граф Свіритень-Сопатенко з Дому Грабянок, охрещений був Михайлом, – добродій, незважаючи на гучний титул, вельми демократично простягнув Лаврові руку.
Лавр потиснув його теплу шерехату долоню і назвав себе.
– Грінченко? – перепитав Свіритень. – У розрядних книгах харківського дворянства були якісь Грінченки, з козацьких старшин Гадяцького полку, якщо правильно пам’ятаю. Це раптом не ваші предки? Я знав…
– Не відволікайте офіцера від роботи, – обірвав його брат Олександр. – А то з тими вашими родоводами ми до ранку не закінчимо.
– Любий брате, не сваріть мене, – Свіритень спробував обійняти старого, але той ухилився.
– Я буду вас сварити, брате, буду, – проскрипів доглядач. – Ви з’являєтеся тут без виклику, заважаєте експертизі… Зрештою, ви називаєте сторонній людині своє прізвище. Дощ іде![11]
– Іде дощ, іде! – безжурно розсміявся граф. – Я, брате, маю право публічно визнавати себе вільним муляром. Це вашого прізвища або його (він тицьнув на Корецького товстим пальцем) я не маю права називати за жодних обставин. А я ж, перепрошую, ваших прізвищ і не назвав, чого ж це ви на мене наїжджаєте, любий брате, як трактор на хом’ячка.
– То ви один із тих мисливців, які відбили напад? – поцікавився Лавр.
– Так. Ми з братом Володимиром дали їм прочухана.
– Володимир стріляв із нарізної зброї?
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI
Дощ іде! – стародавнє масонське «тривожне слово», яке означає, що поряд присутні сторонні (профани) і є небезпека розкриття масонської таємниці.