Небо належить нам. Люк Оллнатт
Читать онлайн книгу.
вгадаю…
– Чекай. – Я дістав телефон. – Лола Брі-Гастінгс. Мати, дочка, сестра, подруга, вогняна танцівниця, йог, сироїдка-євангелістка.
– Хай Бог милує. Але в тому і є Лола, – мовила Анна. – Їй треба ще якось підкреслити «сироїдка». Продовжуючи тему – знаєш, що вона нещодавно розмістила в полі «робота» на Facebook?
– Що?
– Президент обіймів і головний асистент із годівлі.
– Що за чортівня?! – Я розсміявся. – То що жахливого в тих «Малюках-крихітках»? – Я освіжив свій келих і запропонував підлити Анні дитячого шампанського, яке вона попивала.
Анна заперечно захитала головою:
– Мені вже досить, напилась цієї штуки до кінця віку… Отже, я думала, там будуть матері з першою дитиною, як і я, які питатимуть про грудне вигодовування чи сон немовляти. Але, Господи, вони такі дивні.
– Що ти маєш на увазі?
– Міранда, одна з адміністраторів, надіслала мені список акронімів, які використовуються в групі, я взагалі про них не чула.
– Як ЖЛР?
– Що це означає?
– Живеш лише раз.
– Ось як. А де його вживати?
– Не знаю, ну, наприклад, перед стрибком з мосту. Типу, ЖЛР!
Анна похитала головою і примружила очі:
– У будь-якому разі мені деякі акроніми здались дивними.
– Там було ДС, ДД, ДЧ?
– Що? – Анна обернулась до мене, по обличчю пробігло обурення від мого глузування. – Ти їх знаєш?
– Усі це знають. Дорогий син, дорога дочка, дорогий чоловік.
– Та не всім це відомо, – відказала Анна. – Гаразд, усезнайку. Що означає ЗГМ?
Я на хвилинку задумався:
– Запланована Грудна Маніпуляція?
– Непогано. Принаймні груди розгадав.
– Як завжди.
Анна підвела брови:
– Знаєш, не смішно.
– Ні граминки? – Я торкнувся її спини й полоскотав руку.
– Будь ласка, не роби так, – вона хихотіла, – мені боляче, коли сміюсь, тисне вага.
– То що воно таке ЗГМ?
– Зціджене Грудне Молоко.
– Ага, – відказав і відвернувся, нишком перевіряючи на телефоні, як зіграв «Вест Гем».
– Там є ще одна жінка, здається, теж одна з адміністраторів. Вона постійно ділиться своїми ідеями для творчості, усіма тими неймо-ові-і-і-ірними штукенціями, які вона робить із дітьми. Сьогодні в пості запитала, де можна придбати кульки пінопласту, бо їй треба наповнити власноруч пошиту подушку для годування. Питання спровокувало дискусію, чи можуть хімічні речовини з пінопласту потрапити до молока матері.
– Який висновок?
– Сочевиця та сушений горох. Дешево й безпечно.
– Звісно.
Анна сумно подивилась униз і провела рукою по животу. Краплинки поту зібрались над її губою та бровою.
Я поставив келих і підсунувся до неї ближче:
– Пом’яти тобі спинку?
– Було б непогано. – Вона нахилилась уперед.
Я дивився, як по її спині котяться крапельки води. На дотик шкіра