І не лишилось жодного. Агата Кристи
Читать онлайн книгу.
нам звинувачення. Треба щось зробити. Цей тип Оуен, хто б він там…
Його перервала Емілі Брент.
– У тому-то й річ, хто ж він? – різко запитала вона.
Втрутився суддя. Він говорив владно – уміння, набуте за роки судової практики:
– Власне це ми й повинні уважно дослідити. Гадаю, спершу вам потрібно вкласти дружину в ліжко, Роджерсе. А тоді повертайтеся до нас.
– Так, сер.
– Я допоможу вам, Роджерсе, – запропонував лікар Армстронґ.
Спершись на двох чоловіків, місіс Роджерс попленталася у свою спальню. Коли вони вийшли з кімнати, Тоні Марстон сказав:
– Я не знаю, як ви, а я б чогось випив.
– І я, – озвався Ломбард.
– Піду чогось пошукаю, – мовив Тоні й вийшов із кімнати. Через мить він повернувся. – Усе це чекало на таці в коридорі.
Він обережно поставив свою ношу на стіл. Наступні кілька хвилин пішли на розливання напоїв. Генерал Макартур, як і суддя, налили собі нерозведеного віскі. Усі відчували потребу випити щось стимулююче. Тільки Емілі Брент попросила склянку води.
До кімнати увійшов лікар Армстронґ.
– З нею все гаразд. Я дав їй заспокійливе. Що це, алкоголь? І мені не зайве випити.
Чоловіки знову наповнили чарки. Через мить у кімнаті з’явився Роджерс.
Суддя Ворґрейв узявся вести розслідування справи. Кімната перетворилася на імпровізований зал суду.
– Ну, Роджерсе, – почав суддя, – мусимо докопатися до суті. Хто такий містер Оуен?
Роджерс витріщився на нього.
– Власник цього будинку, сер.
– Це мені відомо. Я хочу почути, що саме ви знаєте про цю людину.
Роджерс похитав головою.
– Нічого не можу сказати, сер. Я ніколи не бачив його.
Кімнатою пройшов легкий шумок.
Генерал Макартур перепитав:
– Ви його ніколи не бачили? Гм… Що ви маєте на увазі?
– Ми працюємо тільки тиждень, сер, моя дружина і я. Нас найняли листом через агентство. «Реджіна Ейдженсі» в Плімуті.
Блор кивнув:
– Компанія стара й добре відома, – підтвердив він.
Ворґрейв продовжив:
– Маєте того листа?
– Листа, за яким нас наймали? Ні, сер, я його не зберіг.
– Ну, то продовжуйте. Як ви сказали, вас найняли листом.
– Так, сер. Ми мали прибути у вказаний день. Так ми й зробили. Тут усе було в порядку. У запасі повно їжі, та й загалом усе відмінно. Знадобилося лише повитирати пил і все таке.
– А далі?
– Нічого, сер. Ми отримували розпорядження – знову листами – підготувати кімнати для гостей. А вчора пополудні я отримав ще один лист від містера Оуена. Там повідомлялося, що містер і місіс Оуен затримуються, що ми повинні підготуватися якнайкраще, також були вказівки щодо вечері та кави й коли ввімкнути грамофон.
Суддя різко запитав:
– А цей лист ви, звісно, зберегли?
– Так, сер, він зі мною.
Дворецький вийняв із кишені листа й передав судді.
– Гм, бланк із готелю «Рітц», надруковано на машинці.
Блор стрімко підбіг