І не лишилось жодного. Агата Кристи
Читать онлайн книгу.
що ви вирушите у Стіклгевен, графство Девон. Найближча станція – Оукбридж, там вас зустрінуть і відвезуть до Стіклгевена, звідки моторний човен доставить вас на Солдатський острів. А там ви опинитеся у розпорядженні мого клієнта.
Ломбард раптом запитав:
– На який час?
– Не довше ніж на тиждень.
Погладжуючи вусики, капітан Ломбард сказав:
– Ви ж розумієте, що я не робитиму нічого незаконного?
Він спрямував свій різкий погляд на Морріса. На товстих семітських губах містера Морріса з’явилася слабка усмішка, у той час як він серйозно відповів:
– Якщо вам запропонують щось незаконне, у вас, звісно, є повна свобода відмовитися.
Клята слизька тварюка ще й усміхалася! Здавалося, ніби він чудово знав, що в житті Ломбарда законослухняність не завжди була sine qua non…2
Губи Ломбарда скривилися у гримасі.
Їй-богу, раз чи двічі він дуже ризикував! Та завжди виходив сухим із води. Насправді мало що могло його спинити.
Ні, мало що його зможе спинити. Він сподівався, що цього разу приємно проведе час на Солдатському острові.
ІV
У вагоні для тих, хто не курить, за своєю звичкою надмірно виструнчившись, сиділа міс Емілі Брент. Їй було шістдесят п’ять років, і вона несхвально ставилася до розхлябаності. Її батько, полковник старого вишколу, звертав особливу увагу на осанку.
Сучасне покоління було безсоромно розпущеним: і в їхньому вагоні, і будь-де.
Огорнута аурою доброчинності та непоступливих принципів, міс Брент сиділа в переповненому вагоні третього класу, переможно піднісшись над його незручностями та задухою. Тепер люди стільки галасу здіймають через кожну дрібничку. То укол їм треба вколоти, щоб вирвати зуба, то приймають снодійне, бо не можуть заснути, то подавай їм м’які крісла та подушечки; а дівчата й узагалі дозволяли собі одягатися абияк, а влітку безсоромно лежали напівголі на пляжах.
Міс Брент стисла губи. Вона могла б навести багато таких прикладів.
Вона пригадала торішню літню відпустку. Можливо, цього року буде по-іншому. Солдатський острів…
Подумки вона вкотре перечитала того листа.
Дорога міс Брент!
Сподіваюся, що ви ще пам’ятаєте мене. Ми разом відпочивали в пансіоні у Белгевені в серпні кілька років тому, і здавалося, у нас було стільки спільного. Тепер у мене власний пансіон на острові поблизу узбережжя Девона. Я гадаю, що це місце стане відкриттям для тих, хто любить домашню кухню та милих старомодних людей. Жодних оголених тіл і грамофонів до пізньої ночі. Я була б рада, якби ви влаштували так, щоб провести літню відпустку на Солдатському острові, звісно ж, безкоштовно, як моя гостя. Чи підходить вам початок серпня? Скажімо, восьме число.
Хто б то міг бути? Підпис було важко прочитати. Емілі Брент роздратовано подумала, що надто багато людей підписуються зовсім нерозбірливо.
Вона почала згадувати людей із Белгевена. Вона їздила туди два літа підряд. Там була приязна
Необхідна умова (