Воно (кінообкладинка). Стивен Кинг
Читать онлайн книгу.
інколи я стаю сльозливим, коли п’ю і надто гучно слухаю платівки.
– Особливо «Вдячного мертвяка», – уточнила вона, і він розсміявся. Цього разу і вона посміхнулась йому навзаєм.
– Ти також знаєш найважливіше з усього – мої сподівання.
– Так. Гадаю, що так. Але це… – вона затнулась, похитала головою, хвильку подумала. – Білле, яким чином цей дзвінок пов’язаний з твоїм братом?
– Дозволь мені дійти до цього своїм шляхом. Не підштовхуй мене в епіцентр цього, бо ти мене так пов’яжеш. Воно таке величезне… і таке… химерно-жахливе… що я намагаюся хіба крадькома до нього наблизитися. Розумієш… мені ніколи не спадало на думку розповісти тобі про Джорджі.
Вона поглянула на нього нахмурено, легенько струснула головою:
– Не розумію.
– Одро, я намагаюся тобі пояснити, що протягом двадцяти чи й більше років я навіть не думав про Джорджі.
– Але ж ти розповідав мені, що в тебе був брат, якого звали…
– Я озвучував просто певний факт, – сказав він. – Ото й усе. Його ім’я було просто словом. Воно не відкидало жодної тіні в моїй душі.
– Проте, я гадаю, мабуть, воно відкидало тінь у твоїх сновидіннях, – зауважила Одра. І то голосом дуже тихим.
– Ті стогони? Плач?
Вона кивнула.
– Припускаю, що ти маєш рацію, – погодився він. – Фактично, ти майже напевне права. Але сни, яких не пам’ятаєш, не рахуються, хіба не так?
– Ти дійсно хочеш сказати мені, що зовсім ніколи не думав про нього?
– Так. Саме це я й кажу.
Вона похитала головою, відверто не вірячи.
– Навіть про те, як жахливо він загинув?
– До сьогодні ні, Одро.
Вона скинула на нього очима й знову похитала головою.
– Ти питалася в мене ще до того, як ми одружилися, чи маю я братів або сестер, і я сказав, що мав брата, котрий помер, коли я був ще дитиною. Ти знала, що й батьки мої померли, а в самої тебе така численна родина, що вона всуціль окупувала поле твоєї уваги. Але це не все.
– Що ти маєш на увазі?
– Те, що не тільки Джордж перебував у тій чорній дірі. Я й про саме місто Деррі двадцять років не думав. І про людей, з якими приятелював там – Едді Каспбрак, Базікало Річі, Стен Юріс, Бев Марш… – Він провів долонями собі по волоссю й тремтливо розсміявся. – Це немов мати таку сильну амнезію, що навіть поняття не маєш, що ти на неї страждаєш. А коли зателефонував Майк Хенлон…
– Хто такий Майк Хенлон?
– Ще один хлопчик, з яким ми приятелювали – з яким я подружився після того, як Джорджі загинув. Звичайно, він уже не хлопчик. Усі ми більше вже не діти. Це Майк телефонував, по трансатлантичному кабелю. Він питає: «Альо, я додзвонився в помешкання Денбро?» Я відповідаю: «Так», а він мені: «Білле, це ти?», я відповідаю: «Так», а він мені: «Це Майк Хенлон». Одро, це для мене нічого не означало. Так само він міг би бути продавцем енциклопедій або платівок Берла Айвза195. А потім він
Burl Ives (1909—1995) – актор, письменник і фолк-співак, уславлений своїм багатим на драматичні й ліричні інтонації голосом, записав безліч музичних і літературних дисків.