Тричі не вмирати. Побратими. Роздоріжжя. Олег Говда
Читать онлайн книгу.
ледачі. Даремно ні сил, ні часу не гають. Церквиця зовні непоказна. Може, вирішать, що шкурка вичинки не варта, і самі заберуться?
Але, спростовуючи його слова, у двері загримали ще наполегливіше. І голосно гукнули:
– Гей, довгогривий! Мені тільки жидівська дівка потрібна! Випхай її за двері, і можете й далі молитися. Нікого більше не чіпатимемо. Обіцяю! Ми і без жменьки старих непогано поживилися. Хороший улов взяли. Михайлівка – багате село. Чуєш мене, піп? Прийми добру пораду! Навіщо вам іудейське насіння? Віддайте її нам!
Голос трохи помовчав, очікуючи відповіді. Але довго не витримав і додав загрозливо:
– А опиратися станете – спалю всіх. Разом з церквою!
У тривожній тиші його слова почув кожен, і навколо Ребекки потихеньку стала утворюватися порожнеча. Ні, поки ще дівчини не цуралися, як прокаженої, а просто, притискаючи до себе діточок, і короткозоро мружачи очі, ніби хотіли краще розгледіти, старі баби відсувалися від неї все далі. А похмурі діди і так стояли на чоловічій половині храму. Потім церквою дмухнув один шепіт, другий, третій і загомоніло, загуло… Як у запертому вулику.
– А що ж, баби… – тихо і від цього ще зловісніше заскрипів чийсь деренчливий голос. – Нащо всім пропадати через шинкареву чічку?
– Як вона взагалі в храм увійти посміла? – недобре підтримав другий голос. Уже значно голосніше.
Ребекка зацьковано озирнулася, але побачила навколо себе тільки злі обличчя, з чорними від страху, мов дірки в черепі, очима.
– А так, так… – забурчало відразу кілька бабусь, відсторонюючи молодших жінок і дітей за спини. – Гнати юдине сім’я геть! Як Господь наш вигнав із храму фарисеїв і торговців!
– Ні, не робіть цього… – Ребекка встала на коліна. – Не віддавайте бусурманам. Прошу вас. Я…
Степан обурено зиркнув на селянок, котрі все більше пожвавлювалися через те, що, як їм здавалося, знайшовся спосіб порятувати хоча б діточок, але сказати нічого не встиг.
– Ану, цить, сороки! – гаркнув хтось із дідів. – А тих, що занадто горло деруть, зараз самих за двері викинемо! Совість у вас є?! Ні в чому не повинну дівку бусурманам видавати задумали! Отче! А ти чого мовчиш, немов води в рота набрав? Хіба ж це по-божому, по Христовим заповітам?!
Піп, який оціпенів від жахливої зміни зі смиренною паствою, що відбувалася на його очах, стрепенувся і змахнув кадилом.
– Прокляну! І сам до агарян у полон піду, якщо ще хоч слово проти Ребекки почую. Сором вам! Ким відкупитися хочете? Нареченою запорожця?! Кого їм на поталу видати надумали? Майбутню дружину не тільки односельчанина, але і православного воїна-козака? Матір ще ненародженої дитини? Як же ви в очі Господа подивитеся, коли Він на Страшному суді вас до сповіді покличе?
Переляканим селянкам, що зараз думали лише, як врятувати дітей і онуків, однаково було чим платити – годилося і чуже життя, і гріх на душі, але занадто грізно виглядав у праведному гніві отець Василь. Так грізно, що баби одна за однією повалилися на коліна і ревно захрестилися.
– Спасибі,