Книга Відлиги. 1954-1964. Тимур Литовченко

Читать онлайн книгу.

Книга Відлиги. 1954-1964 - Тимур Литовченко


Скачать книгу
Янгол.

      – Сам знаєш, чому. Бо чотириста з плюсом – це рівень Розуму. А я хочу дотягнути рівня Любові.

      – Ага-а-а! А вселенська Любов – це п’ятсот діб бігу «лезом Оккама»…

      – Так, Любов – це п’ятсот. І не на йоту менше.

      – Ну, отож у теперішньому втіленні випаде тобі шалене кохання! Поєднаєш серце з призначеною тобі – досягнеш рівня вселенської Любові.

      – З коханою разом? – Молодик недовірливо скосив очі на Багряного Янгола… і мимоволі розсміявся під його хитрим поглядом, відповідаючи: – Знаємо ми ці ваші земні шлюби. За попередньою змовою й рішенням батьків нареченого та нареченої, під суворим наглядом ієрея, мулли чи рабина… чи шамана… чи кого там ще!.. Знаємо цю «любов», коли все регламентовано, все вивірено, все… І все не тобою! Тьху!!! Не Любов це, а суцільна мука. Я такого не хочу.

      – Між іншим, доки ти тут «лезом Оккама» бігав-ковзав, там, у земному світі, багато чого змінилося. Нині там настала точнісінько середина двадцятого століття, доки дійде до твого втілення, ще з десяток років мине.

      – І що з того?..

      – А ти подивись, подивись сам.

      З янгольської десниці злетіла червонувато-рожева кулька, підпливла до молодика, безшумно вибухнула перед самісіньким його обличчям і повільно розпливлася рубіновим маревом. Коли серпанок розсіявся остаточно, стало очевидним, наскільки стурбувався молодик:

      – Гм-гм-м-м… Отакої! Отже, все якраз навпаки?

      – Сам бачиш, нинішнє століття поставило все з ніг на голову.

      – Загальну зневіру мені доведеться компенсувати вірою у власну місію, якій нема звідки взятися?! Ого…

      – В такій халепі ти ще не бував, хіба ні?

      – Ні, ще не бував. Справді дуже цікаво!

      – А це ж і є збалансованість. От подумай тільки: у тебе чотириста п’ятдесят, чисте земне кохання додасть іще півсотні – ото й досягнеш у підсумку саме п’ятисот. А це вже не Розум – це та сама вселенська Любов. А далі за нею буде Радість, потім Гармонія і нарешті Просвітлення… Тепер уторопав, що у тебе попереду? – посміхнувся Багряний Янгол.

      – Ні, тут явно ховається підступ, – вперто мотнув головою молодик.

      – Чому ти так вирішив?

      – Якби треба було зупиняти катастрофу, я б зрозумів, а так…

      – Вибач, я не врахував, що ти все ще на рівні Розуму. Хочеш відчути вселенську Любов? Нумо мерщій за мною!!!

      Від потужного помаху багряних, з полум’янистими кантиками крил повітрям покотилися сапфірові хвилі, однак ні Янгола, ані молодика в сфірі Нецах уже не було. Обидва провалилися в мертвотно-чорний морок пекла.

      Берег Озера Непролитих Сліз. Поза простором і часом

      – Вона… важка, немов свинець! Ні-ні… швидше, немов ртуть. Тільки ртуть не срібляста, а попелясто-чорна. І ще обпікає льодовим холодом.

      Молодик нахилив руку. Важкі краплі скотилися пальцями, упали на поверхню озера, схожу на поліровану базальтову плиту. Від цього по чорній рідині пішли на всі боки рівні концентричні кола… І знов все виглядає мертвим! Вічно мертвим. Вічно!..

      – Озеро Непролитих Сліз. Звідки така дивна


Скачать книгу