18+: Парафрази й переклади. Книга 2. Олексій Кононенко
Читать онлайн книгу.
про пишність двору
Відверто гомоніли всі світи.
Правдиві й неправдиві поговори…
А цар не мав ще й сорока п’яти.
Летіли дивні про царя новини
Далеко за кордони Палестини.
В Ассирії, в Єгипті, у Таврізі,
На островах, на берегах морів,
В Фінікії, у горах і в пониззі
Йому подібних не було царів.
Майстри з усіх країв – силенна сила —
Царю палац прекрасний спорудили.
І возвели достойний храм Господній,
Так, щоб до неба ближче, на горі.
Жив Соломон в любові всенародній,
Високе мав наймення: цар царів.
Малий палац ще збудували в Мілло —
Жона, красуня Астіс, захотіла.
Донька єгипетського фараона…
Цариця Савська, вражена царем,
Подарувала дерево червоне
Для сходів, для перил і галерей.
Були в царя і хутра, і тканини,
Заморські птахи і чудні тварини.
Дари з Єгипту, з Африки, з Офіру1 —
Всяк дружній цар його не омине —
З Ніневії, із Хатуара, з Тіру —
Багатство приростало з кожним днем.
Облаштував сади цар і купальні,
Фонтани, лазні і ставки дзеркальні.
Були в царя воли, і мули, й коні,
До столу вівці й череда корів.
В покої сильні воїни достойні
Під прикриттям золочених щитів.
Усе, щоб не бажало царське око,
Належало цареві бистрим скоком.
Сімсот жінок в царя, наложниць – триста,
Рабині, танцівниці – не злічить.
Любов у Соломона промениста,
Всіх пристрастю уміє охопить.
Від Господа мав чоловічу силу:
Із кожною був ніжним, добрим, милим.
Кохав цар білолицих хетеянок,
Філімістянок в золоті, струнких,
Маленьких відданих аммореянок,
Любив Сідона дочок гомінких.
Не поминав увагою бактрійок,
Цінив палке кохання ассирійок,
Гарячих та ревнивих єгиптянок,
Ізраїлю та Іудеї дів,
Із півночі холодних полонянок,
Дів Вавилону й Бактрії любив.
Балкес-Македа якось ніч до рання
З царем пізнала радощі кохання.
Володар кожній дати намагався,
Немов востаннє, всю свою любов.
Балкіс-Македа (то цариця Савська)
Жадала Соломона знов і знов.
Та мудрий Соломон якоїсь днини
Усі її бажання взяв на кпини.
Про ту подію далі буде мова…
Прекрасним був великий цар на вид,
Мав світський лик, поставу гонорову…
В кедровім одрі посеред людви
Погляне тільки пильно очі в очі,
Нехай то чоловічі, чи жіночі,
Прониже наскрізь, зазирне у душу —
Всяк неодмінно погляд відведе.
Побачить добре, ну а зле розрушить,
Володар досконало знав людей.
Цареві мудрості не позичати,
Левів приборкують