Пригоди Клима Кошового. Продовження. Андрей Кокотюха
Читать онлайн книгу.
– і врятував?
– Ви зле знаєте свого чоловіка, – Кошовий перехопив ініціативу й почав наступ. – Подробиць не розкажу, бо не маю права. Але ось, гляньте ближче.
Нахиливши голову, Клим дозволив Естер роздивитися свою ґулю. Сам побачити власну потилицю не міг, та Бася докладно описала, як там воно виглядає.
– Ви впали?
– На мене напали, пані Естер. Підступно. Вночі. Аби ваш чоловік не опинися поруч, не нагодився вчасно, Бог знає, чи зміг би я вступити до вас сюди нині зі словами вдячності.
– Пити при тому обов’язково? – пані Шацька ніяк не могла заспокоїтися.
– Ми знімали напругу. Пригода небезпечна. До всього, пані Естер, ваш чоловік лиш пригубив. Тим обмежився. Знали б ви, яких чортів виписала мені за те моя панна!
Згадка про Басю остаточно змусила Естер Шацьку відтанути. Вона тішилася з грядущого Климового весілля. А те, що Барбара Райська народжена єврейкою, вважала якщо не особистою заслугою, то вже напевне – особистою перемогою.
– Вашу породу таки треба тримати в колючках. Сядьте собі дакус, пане Кошовий, дуже прошу.
Клим примостився навпроти Шацького і, дочекавшись, поки Естер на мить відволічеться, підморгнув. Той у відповідь витягнув губи й зобразив цмокання, кліпнувши обома очима. Все йшло так, ніби вчорашня нічна пригода обом наснилася.
– То ви розкажіть хоч, хто на вас напав, – нарешті поцікавилася Естер.
– Хотів би я знати, – Кошовий відповів чесно. – Почав уже думати, де й кому перейшов дорогу. Бо то не звичайний собі вуличний грабунок чи батярський вибрик.
Насправді Клим збирався продати пані Шацькій історію про те, як на нього напали грабіжники, він ледь відбився, а Шацький привів поліцію. З огляду на почуте й побачене в цій родині, вирішив наблизити розповідь до правди, наскільки це можливо. Слід подбати про додаткову вагу Йозефа як старшого в сім’ї.
– Не звичайний? Ви вскочили в серйозну халепу? Чому ти мовчав! – гримнула на чоловіка Естер.
– Як завжди, фейгале. Бо не моя таємниця, – розвів той руками.
– Отже, таємниця? – цікавість Естер невпинно зростала, переважаючи інші емоції.
– Не аж така, – поспішно пояснив Кошовий. – Ви ж напевне чули про ту історію з Різником.
– Ходять чутки – його теж убили!
Кошовий напружився.
Насправді від самого ранку він нічого не чув про смерть Лукана. Хіба пропустив щось повз увагу. Звичайно, ранком завітав до контори, почув від засмученого й розбитого Остапа – поліція знайшла тіло, відпустив помічника, вирішив узагалі не приймати нікого сьогодні. Й коли прощався з ним, роблячи вигляд, що нічого не знає, хоч сумував щиро, почув: поліцейський слідчий суворо заборонив говорити про це. Тіло, мовляв, видадуть, ховайте тихцем.
Але показово: кримінальна поліція вирішила факт не розголошувати.
Чому?
Можна спробувати запитати в комісара Віхури. Бо, як не крути, адвокат Кошовий – зацікавлена особа.
Він і збирався йти з цим до нього. Та щось встигло