Пригоди Клима Кошового. Продовження. Андрей Кокотюха
Читать онлайн книгу.
пані Магдо. Чи мені все ж назвати речі так, як їх прийнято називати?
Поки він говорив, з лиця Магди зійшов рум’янець. Воно стало крейдяно-білим, навіть хворобливо-білим.
– Виявіть сміливість, пане Кошовий. Назвіть мене так, як належить. Вже вирішили, як: повія, курва чи…
Кошовий рвучко виставив перед собою руку долонею вперед.
– Стоп! Далі не треба. Ви вже достатньо сказали. Я буду останньою людиною у Львові, котра скаже вам таке. Більше того: натовчу писок кожному чоловікові, ким би він не був, котрий у моїй присутності та навіть поза мої очі ризикне так промовити. Але я тут для того, аби цьому запобігти, пані Магдо.
– Як? – тепер вона говорила покірно й втомлено.
– Історію розкопав пронирливий Навроцький. Він побачив вас із Анною в холі так само випадково, як раніше Анна – вас у лікарні. Поки не зробив висновків. Крім того, що їй розітнули горло незабаром після розмови з вами. Така сенсація коштує грошей, пані Магдо. Чималих. Варто Навроцькому наважитися на публікацію, і гудітиме все місто. Але найгірше для вас – професійний інтерес комісара Віхури. Невже ви думаєте, що поліцейські та всі інші сильні міста цього не скористаються нагодою, не об’єднають зусилля і не візьмуть у лещата вдову Густава Богдановича? Вас – хранительку їхніх секретів. Ви станете слабкою, пані Магдо. Чи тішите себе надією, що від вас не відвернуться всі покровителі разом?
– Ні. Я не наївне дитя. Ви навіть не уявляєте, пане Кошовий, наскільки правдивим є кожне ваше слово.
– Навіть – коли кажу про дивний зв’язок між шантажем та вбивством?
– Ні!
Магдин вигук був подібний до крику пораненого птаха.
Кошовому набридло стримуватись. Він кинувся до неї, і дуже вчасно – встиг підхопити жінку, яка поточилася й осідала на підлогу. Одним рухом перетягнув її до канапи, посадив у куток, прихиливши до спинки, покрутив головою, шукаючи воду. Знайшов карафку, склянку, хлюпнув, у запалі переливаючи через край. Коли підносив до її рота, перелив через край, замочив пальто. Магда ковтнула кілька разів, почала задихатися, мов зловлена риба, і Клим розстебнув їй пальто – згори донизу, ґудзик за ґудзиком.
– Дякую, – вичавила вона з себе, відразу повторила: – Ні, ні, ні…
– Ви про що?
– Не причетна до вбивства Анни жодним чином. Сама дуже злякалася, коли дізналася. Не відразу, але зрозуміла – так, при бажанні хтось може провести подібну паралель. Лишалося вірити – не виникне такого бажання ні в кого.
Лице поволі рожевіло.
Магда поступово приходила до тями.
Легким порухом відсторонила від себе Клима, скинула пальто, вмостилася зручніше, ковтнула води. Кошовий мовчав, не заважаючи їй сповідатися. А до цього йшло.
– Коли ви встряли в цю справу, Климентію, мене це стривожило. Щось ворухнулося отут, – вона поклала долоню на груди, потім повільно стягнула рукавичку, заглибилася в процес, прикипіла до руки поглядом, вела далі: – Ви рано чи пізно мали прийти до мене з подібною розмовою. Не хотіла в це вірити, гнала думки,