Арканум. Юрий Винничук
Читать онлайн книгу.
того боку завовтузилися, закректали, і брила зрушилася. Мадей відступив, щоб не звалилася йому на ноги, і чекав. За хвилю вона, глухо гупнувши, впала. Мадей без особливих зусиль виліз із льоху й обняв своїх рятівників.
– Ходіть за нами, – сказали арканумці.
Темрява надійно приховувала всі їхні рухи. Незабаром вони вийшли на дорогу. Та не далеко й зайшли, як побачили, що попереду хтось наближається. Виразно вчувалися два голоси – чоловічий і жіночий. В жіночому Мадей упізнав голос панни.
– Ото зрадливиця! – обурився він. – Вже з кимось іншим жартує.
Арканумці зачаїлися за деревами. Але що більше Мадей вдивлявся, то зрозумів, що самої панни нема, а хтось несе її голову. Це ще більше його розгнівало. Він намацав на землі палицю, підпустив невідомого крадія ближче і луснув з усієї сили по голові. Королевич лише пікнув і звалився, а голову панни Мадей спритно підхопив на руки.
– Ой! – втішилася голова. – Ти мене врятував! А то я вже думала, що він мене зґвалтує.
– Що сталося? – запитав Мадей, ніжно пригортаючи голову до своїх грудей.
– Та сталося таке, що я, виглядаючи тебе з вікна, ненароком так нахилилася, що голова моя відвалилася і впала на кущі внизу. Отам і знайшов мене той королевич.
– То це королевич?
– А що ж ти думав? Що я приблуді дозволила себе на руки взяти?
– А що б ти зробила, якби тебе приблуда знайшов?
– А покусала б! – і вона грізно клацнула зубами.
Мадей здригнувся.
– А де ж тоді тіло?
– Було в кімнаті. Та потім кудись зникло. Мусимо його знайти.
– Та вже ж бо!
– А хто це з тобою? – стривожилася голова.
– Мої рятівники.
Голова уважно обстежила їх і заспокоїлася.
– Мусимо піти до шинку, – сказав Мадей, – щоб забрати її тіло.
– Це небезпечно, – заперечили в один голос арканумці. – Мусимо негайно тікати.
– Без неї я нікуди не поїду, – вперся Мадей.
– Ой, що я бачу! – зойкнула голова.
– Де?
– Он там! Просто перед нами.
– І що ж ти таке бачиш?
– Та оно! Біля яворів! Щось іде, заточуючись, наче п’яне? Чи це не я?!
Мадей пройшов ще кілька кроків і побачив тіло без голови, яке невпевнено брело наосліп.
– Я врятована! – зраділа голова.
Але ж Мадей не мав при собі свого швацького причандалля, тому взяв за руку її тіло, й подалися вони усією компанією до шинку. Там він залишив їх у саду, а сам виліз по черешні до вікна, проник у покій, забрав свою торбу і спустився.
Та от халепа! Дратва йому вже раніше скінчилася. Але черничка знайшла спосіб і дозволила скористатися її ж таки волоссям. Ото він пришив голову до тіла волоссям чернички, міцно поцілував її у вуста, посадив перед себе на коня і помчав разом зі своїми визволителями до Арканума. Він дуже квапився, щоб попередити короля про те, що король Салагіру не збирається повертати захоплені території і найпевніше піде війною.
Королівна жаба
Король