1793. Никлас Натт-о-Даг
Читать онлайн книгу.
Обличчя без очей – очні яблука вийнято з очниць. Тіло змарніле, ребра стирчать. Живіт роздуло гнилісними газами, пуп вивернутий назовні, але трохи нижче кістки таза обтягнуті шкірою. Грудна клітка вузька, як у молодої людини, кістяк якої ще не сформувався остаточно. Щоки запали. З усієї колишньої людини у найкращому стані залишилося волосся. Після того як труп обмили з милом, світлі кучері просто сяяли на дошках лави.
Вінґе зняв лампу з гака й підніс, щоб уважніше оглянути останки. Поволі обходив лаву, роздивляючись цю химеру.
– Жане-Мішелю, під час війни ти мав бачити багато вийнятих з води тіл.
Кардель кивнув. Він не звик до такого – об’єктивного й раціонального вивчення мертвого тіла. Нервове напруження розв’язало йому язика.
– Багатьох із загиблих у Фінській затоці до берега прибило тільки восени. Ми їх знаходили під стінами фортеці Свеаборґ. Усіх, кого не звалила лихоманка, послали виловлювати їх з води. Риба й краби пооб’їдали з них все, що могли. Часом деякі рухалися, то було найстрашніше. Ще й звуки якісь видавали… Ніби стогнуть. А всередині вугрів повно, і коли тіла виймали, вони так знехотя виповзали, бо їм жерти завадили, бачте…
– А якщо порівняти нашого Карла Югана з тими?
– Не схожий. Ми часто виймали трупи й того ж дня, коли вони попадали з палуби. Тіла були бліді, вимочені, зморщені. От на таких схожий. Думаю, Карл Юган не довго плавав Фатбуреном. Може, кілька годин. Скидається на те, що у воду його кинули, щойно стемніло.
Вінґе замислено кивнув.
– Скільки гоїлася твоя рука?
Кардель якусь мить подивився на Вінґе, потім зважився:
– Подивімося разом, щоб мали однакове уявлення.
Вінґе допоміг Карделеві засукати рукав камзола на простягнутій лівій руці, оголивши місце, де протез ремінцями причеплений до ліктя. Кардель звично послабив зав’язки й вивільнив руку з дерев’янки, що залишилась у Вінґе під пахвою. Мікель показав йому куксу:
– Ти вже бачив, як ріжуть людське м’ясо?
– Ніколи на живій людині. Тільки раз був на лекції в анатомічному театрі, де хірурги розітнули жіноче тіло.
– Мою операцію важко назвати прикладом, на якому варто вчитися. Боцман відрубав мені понівечену частину, але коли я дістався до фельдшера, йому довелося відрізати вище, щоб не було гангрени. Пацієнта прив’язують ланцюгами, обмотаними шкірою – щоб коли буде смикатися, не покалічив хірургів, та й себе ще більше. М’які частини ріжуть ножем, кості – пилкою. Кому пощастить, тому заллють кілька склянок сивухи, він і вимкнеться. А я мав честь витримати все тверезим… Великі жили треба швидко перетискати, а якщо затискач зіскочить – кров фонтаном летить на пів кімнати, я бачив. Так швидко втрачаєш багато крові й зомліваєш. Якщо все пройде добре, врятують тобі ще шматочок шкіри, щоб вистачило закрити місце відрізу, і пришиють голкою просто до живого м’яса. Бачиш, ось шрам у вигляді півмісяця, і видно ще цятки, де голка проштрикувала. Якщо рука не загниє, то лишається чекати. Може, нова виросте…
Кардель посміхнувся Сесілу, який уважно його слухав.
– Ти