Чорна Жоржина. Джеймс Эллрой
Читать онлайн книгу.
ж сказав, що це – першочергова справа, пам’ятаєш?
Роззирнувшись довкола, я помітив, що інші пустирі також освітлені.
– Для ФБР – точно першочергова. А для нас першочергова – Джуніор Неш.
– Напарнику, це куди важливіше, – похитав головою Лі. – Кілька годин тому тут були Горралл і Тад Ґрін. Керувати слідством призначили Джека Тірні, заступником призначили Расса Мілларда. Хочеш знати, що я про це все думаю?
– Аякже.
– Це показова справа. Замордували приємну білу дівчину, й Управління поліції кидає всі сили на пошук убивці, намагаючись продемонструвати виборцям, що вони не дарма проголосували за поправку.
– Можливо, вона не була такою вже й приємною дівчиною. Можливо, стара пані, яку угрохав Неш, була чиєюсь люблячою бабусею. Можливо, ти береш усе надто близько до серця і, можливо, хай цією справою займаєтся ФБР, а ми будемо робити свою роботу, поки Джуніор не вбив іще когось.
Лі стиснув кулаки:
– Ти вже закінчив зі своїми «можливо»?
Я зробив крок уперед.
– Можливо, ти боїшся виходу Боббі де Вітта. Можливо, тобі ніяково просити мене допомогти відбити йому охоту пхати носа в справи жінки, яка нам обом дорога. Можливо, нам слід сказати ФБР, що вони можуть записати цю вбиту дівчину під іменем Лорі Бланшар.
Лі розтиснув кулаки й відвернувся. Я дивився, як він качається на п’ятах, сподіваючись, що він або розлютиться, або вилається, але, коли я нарешті побачив його обличчя, на ньому була гримаса болю.
– Чорт забирай! – закричав я, сам стиснувши кулаки. – Говори зі мною! Ми напарники! Ми разом завалили чотирьох чоловік, а тепер ти тягнеш мене в це лайно!
Лі обернувся. Він намагався всміхнутися своєю фірмовою демонічною посмішкою, але вона вийшла сумною й нервовою. Голос його був скрипучий і ламкий.
– Бавлячись на вулиці, я завжди приглядав за Лорі. Я був задерикуватий, і всі інші діти боялися мене. У мене було багато подруг – ну, дитячі романи, знаєш. Дівчата дражнили мене, мовляв, я стільки часу проводжу із сестрою, ніби закоханий у неї. А я її й справді обожнював. Вона була гарнюня й розумниця. Тато казав, що Лорі буде займатися і балетом, і фортепіано, і співом. Що я, як і він, битиму байдики у фірмі, що торгує покришками, а Лорі стане артисткою. Це були просто балачки, але я був малий і всьому вірив.
Так чи інакше, перед її зникненням тато стільки талдичив про ці її майбутні заняття, що я став злитися на Лорі. Я перестав приглядати за нею, коли вона виходила погратися на вулицю після школи. Потім у наш район переїхала одна відорва. Вона була страшенно слабка на передок і розсувала ноги перед усіма хлопцями. Тоді, коли вкрали Лорі, я якраз її дрючив і не міг захистити своєї сестри.
Я потягнувся до руки напарника, аби показати йому, що я все розумію, Лі відштовхнув мою руку.
– Не треба лишень казати, що ти все розумієш, бо знаєш, що було найгіршим? Лорі замордували. Якісь дегенерати її задушили або зарізали. І коли вона померла, мені в голову приходили