Чорна Жоржина. Джеймс Эллрой
Читать онлайн книгу.
Лі у своєму єдиному костюмі. Він виглядав втомленим, але не таким смиканим, як учора ввечері.
Лоу промовляв суворо:
– …і жахливий характер убивства вимагає від нас докласти всіх можливих зусиль, аби якнайшвидше зловити цього недолюдка. Ряд спеціально підготовлених офіцерів, зокрема Містер Вогонь та його партнер Містер Лід, були відсторонені від своїх звичайних обов’язків, щоби взяти якомога активнішу участь у розслідуванні, і якщо вже вони взялися за цю справу, то, я думаю, уже невдовзі ми можемо очікувати позитивних результатів. Більше того…
Мені заважало слухати гупання крові в скронях. Я зібрався було йти, але Лі побачив мене, вклонився Лоу і вийшов із кабінету. Він наздогнав нас уже біля наших столів.
– Ти попросив, щоби нас зняли зі звичної роботи? – різко розвернувся я до нього.
Лі заспокійливим жестом поклав руку мені на груди.
– Давай розберемося по порядку, гаразд? По-перше, я написав Еллісові звіт. Там було зазначено, що в нас є підтверджена інформація, що Неш втік із нашої території.
– Та ти довбанувся!
– Ч-ш-ш-ш. Слухай, це лише для того, щоби все пішло, як по маслу. Орієнтування на Неша все ще ходить, цей його траходром – під наглядом, усі копи з південних районів міста на нього полюють. Та я особисто збираюся сьогодні переночувати в його халабуді. У мене є бінокль, і звідти за допомогою встановлених криміналістами ламп я зможу розгледіти номери машин, що проїжджають по Нортон-стрит. Можливо, приїде позловтішатися й сам убивця. Усі номери я звірю зі списком украдених автівок.
– Боже, Лі, – зітхнув я.
– Напарнику, усе що я прошу – це тиждень на те, аби зайнятися цією дівчиною. Неш під надійним наглядом, і якщо його не заарештують до того часу, ми знову займемося його справою.
– Він занадто небезпечний, щоби його впустити. Ти це знаєш.
– Напарнику, він під ковпаком. Та й не кажи, що тобі не кортить реабілітуватися після вбивства тих негрів. Не кажи мені, що тобі невідомо, що розслідування смерті цієї дівчини – ласий шматочок, не те, що Джуніор Неш.
У мене в очах застрибали найрізноманітніші заголовки, присвячені Містеру Вогню та Містеру Льоду.
– Тиждень, Лі. Не більше.
– Чудово, – підморгнув він мені.
У гучномовцях пролунав голос Капітана Джека:
– Панове, прошу всіх терміново зібратися в кімнаті для інструктажу.
Я схопив свій блокнот і пройшов через КПЗ. Лави бажаючих узяти на себе провину в убивсті поповнилися, новоприбулих прикували кайданками вже до радіаторів і труб опалення. Білл Кьоніґ дав ляпаса якомусь старому, що вимагав розмови із мером Боуроном, Фріці Фоґель записував імена затриманих на дошці. Кімната для зібрань була набита битком людьми із Центрального відділку та ФБР, а також купою поліцейських у штатському, яких я раніше не бачив. Капітан Джек та Расс Міллард стояли попереду, перед мікрофоном. Тірні постукав по мікрофону, прокашлявся й заговорив:
– Панове, це зібрання присвячене злочину під номером 187 у Леймерт-Парк. Я впевнений, що ви всі читали газети, і ви всі уявляєте, наскільки ця справа неприємна й громіздка.