Немає виходу. Тэйлор Адамс
Читать онлайн книгу.
маючи розкішну можливість озирнутися в минуле, вона зрозуміла, чому витратила час на те, аби наповнити пластиковий стаканчик гарячим шоколадом раніше, в інформаційному центрі. Це була її власна форма заперечення. Так само вона зробила, отримавши минулого вечора есемес від Девон, яке підірвало її світ: «Подзвони мені у мами рак».
Що вона зробила найперше?
Вона вимкнула мобільний, накинула куртку і вийшла з гуртожитку. Вона пішла до студклубу й замовила чизбургер. Вона дивилася, як його передають їй, жирний і розплющений, заплатила 5 доларів 63 центи зім’ятою десяткою, знайшла місце в безлюдному кафе і двічі байдуже відкусила, а потім побігла до туалету й виблювала. Вона кликала Девон просто в кабінці, спершись ліктями на відбілену порцеляну, сльози обпікали щоки.
У нормальності можна знайти прилисток – якщо зможеш притримуватися її.
Біля Ларсового фургона вона продовжувала рахувати.
Вона дійшла до п’ятдесяти, але досі не побачила жодної ознаки цієї уявної дитини. Логічно, так? Так само, як до нутра кісток раціональні люди присягаються, що бачили червоні вогники у небі, або примар у дзеркалах, або Бігфута24 в національних парках – Дарбі Торн просто привиділася дитяча рука всередині незнайомого фургона, і вона побачила в тому короткому міражі насильницькі дії. Забагато кофеїну, недостатньо сну.
Це було не кіно. Це було просто реальне життя.
Усе це було лише непорозумінням, фальшивою тривогою, і Дарбі раптом закортіло повернутися до задушливого центру. Тепер уся компанія здавалася геть непоганою. Вона спробує і пограє в карти з Ешлі, можливо, поспілкується з Едом і Сенді. Може, подрімає на лавці, доки по радіо не передадуть наступні подробиці про погоду.
Бо, зрештою, Ларс не був викрадачем дітей. Так, він однозначно був диваком, заїкуватим, із пошрамованою шкірою рук, але у світі повно диваків. Більшість із них нешкідливі. Оскільки власник цього «астро», вочевидь, також був безпечним, вона набралася мужності і, притиснувши мобільний до вікна фургона, увімкнула ліхтарик, створюючи сліпучу блакитно-білу хвилю. Лише для того, щоб відкинути останні сумніви й остаточно впевнитися, що нічого не було…
За склом Дарбі побачила обличчя маленької дівчинки, яка дивилася просто на неї.
Дарбі впустила мобільний.
Він упав боком їй під ноги, ліхтарик світив на Ванапу, наче маяк, відкидаючи на сніг нерівні тіні. Дарбі кинулася до телефону, закриваючи його, склавши руки і намацуючи кнопку.
У фургоні знову настала тиша. Дівчинка повернулася в темряву.
І знову ж, Дарбі бачила її лише мигцем. Але після яскравого спалаху, як тоді, коли дивишся на сонце, післяобраз25 відбився в її сітківці. Можна було роздивитися деталі. Овальна форма обличчя. Шість чи сім років, сплутане волосся. Широко розплющені очі, які вона відвела від яскравого світла. Рот жорстоко заклеєний темною стрічкою, на якій виблискували соплі. Дитина була за якимись металевими прутами, наче в клітці. Як вона й підозрювала раніше. У собачій клітці.
О Господи. Її рот щільно заклеєний скотчем, і
Схожий на людиноподібну мавпу ссавець, який, можливо, водиться в лісах Північно-Тихоокеанського регіону Північної Америки.
Феномен зорового сприйняття, коли після яскравого спалаху людина продовжує бачити слід зображення, навіть якщо об’єкт зник із поля зору.