Сила забування. Кристин Лоберг
Читать онлайн книгу.
не існує. Безперечно, це має місце і коли мова йде про розумову увагу. Насправді, це притаманно будь-якій біологічній операції, яку ми змушуємо наші органи виконувати. Людина може дуже швидко і далеко бігати, досить довго спати, спалювати дуже багато калорій за годину та зосереджено обмірковувати одну тему протягом багатьох хвилин чи годин. Незалежно від того, чи намагаєтеся ви пробігти марафон, чи прочитати «Війну та мир» Льва Толстого, сидячи на місці, у вашому розпорядженні є обмежена кількість фізичних ресурсів, щоб закінчити завдання (тільки стільки глюкози та інших метаболічних речовин, щоб ви дісталися фінішної прямої). Науково доведено: якщо ви виконуєте завдання, що потребує зосередженості та уваги, неможливо негайно перейти до наступного і виконати його так само ефективно, адже вам буде доступно менше ресурсів. Звісно, різні завдання потребують різних рівнів зосередженості та уваги. Викинути сміття – це одне, а от виконання завдань, що потребують значної витрати енергії (особливо тих, що передбачають концентрацію, критичне мислення, самоконтроль, креативність, планування, прийняття рішень та розумових і/або фізичних навантажень), – зовсім інше. А під час виконання рутинної роботи відволікання можуть дійсно мати негативні наслідки.
Як ви вважаєте, скільки секунд чи хвилин знадобиться для того, щоб повернутися до завдання, від якого вас щось відволікло? Двадцять п’ять хвилин. Це згідно з дослідженням, опублікованим у 2005 році, за результатами якого також було виявлено, що в середньому люди ледь витрачають одинадцять хвилин на проект, перш ніж почати відволікатися. У наші дні час – найдорогоцінніший товар. Він потрібен нам у більшій кількості. Як написав у своїй статті один журналіст з «Нью-Йорк таймс», резюмуючи останні відкриття в науці про відволікання (така наука дійсно існує), «Інформація вже не вважається вичерпним ресурсом. Тепер це – увага». Якби відволікання не були такими виснажливими, не було б чого боятися. Але відволікання поглинають не лише час, що витрачається безпосередньо на саме відволікання, а ще й час після цього, коли ви намагаєтеся повернутися до справи, яку виконували із самого початку. Коли ви переміщуєте свою увагу з одного завдання на інше (або лише переміщуєте думки у своїй голові, наприклад раптово перемикаєте увагу з робочого проекту на плани на вихідні), ваш час на ефективне мислення скорочується. Увесь цей час ви втрачаєте свою біологічну амуніцію у вигляді глюкози, що відповідає за підтримку рівня вашої уваги, відновлювання сил після відволікань, креативність, підключення пам’яті, розуміння нової інформації та дозволяє невдовзі братися за інше завдання.
Ми звертаємося до відволікань з однієї причини: мозок любить їх. Наша вроджена здатність перемикати увагу на щось інше, можливо, колись давно мала життєво важливу цінність. У часи, коли нам потрібно було врятуватися від голодних щелеп хижого тигра