Сила забування. Кристин Лоберг
Читать онлайн книгу.
Або згадайте момент, коли ви були повністю поглинуті якимось творчим амбіціозним проектом, таким, наприклад, як написання статті чи обміркування мозкового штурму, що має відбутися невдовзі на зборах. І вже за лічені секунди ваш хід думок було зруйновано телефонним дзвінком або колегою, який щойно увійшов в офіс. Знадобиться багато часу, щоб, оговтавшись від відволікання, повернутися до того самого ходу думок. А для декого ті ґрунтовні докладні цінні думки, що вилетіли з голови з появою відволікання, уже неможливо відтворити. Вони зникли.
Пізніше у цій книзі я поясню вам концепцію багатозадачності. Хоча ми хочемо думати, що можемо керувати кількома завданнями одночасно, наш мозок цього не робить. Замість цього він обробляє завдання послідовно, перемикаючись з одного на інше. Але мозок може швидко жонглювати завданнями, тим самим надаючи нам ілюзію, що ми можемо одночасно виконувати кілька речей. Між іншим, у реальності мозок перемикає увагу між завданнями надто швидко для того, щоб ми могли усвідомлено це помітити.
Отже, щойно я закінчив пояснювати, як може працювати наш мозок як пристрій для жонглювання конкуруючими потребами, що вимагають нашої негайної уваги та мисленнєвих процесів і викликають активацію нашої просунутої здатності зосереджено фокусувати увагу. Слушне запитання: як нам удається залишатися сфокусованими? Інакше кажучи, як ми можемо запобігати замахам відволікань на нейронну мережу, побудовану для полегшення нашої концентрації? Це залежить від того, наскільки добре ми можемо зупинити ці відволікання від отримання надмірної уваги. Один з найвідоміших тестів, який використовують для вивчення дії фокусування, має назву «тест Струпа» (на честь Джона Рідлі Струпа, що в 1935 році опублікував статтю, в якій пояснювався «ефект Струпа»). З того часу тест став широко використовуватися в психології для визначення, як швидко людина може розпізнавати кольори та слова, коли ті не обов’язково збігаються. Наприклад, якщо вам дали б слова, надруковані різними кольорами, та попросили назвати колір тексту (саме колір, а не надруковане слово), виявилося б, що назвати колір набагато важче, ніж прочитати слово. Нижче, на такому ж прикладі, у мозку виникає стійке бажання відповісти на пункт «в» «сірий» замість «чорний». Це і є ефект Струпа.
а) Чорний
б) Сірий
в) Сірий
г) Чорний
Для того щоб успішно промовити «чорний», вам довелося б загальмувати мимовільну реакцію у своєму мозку, а цього не так легко досягти. Зараз, з докладних досліджень нейробіологів нам відомо, що люди, яким вдається блокувати свої мимовільні реакції, використовують для цього одну конкретну ділянку головного мозку. Вона розташована в префронтальній корі, між лівою та правою скронею, і, як виявляється, є ключем до усіх видів обмежень (для тих, кому дуже цікаво, вона називається правою та лівою вентролатеральною префронтальною корою).
У