Смерть на Нілі. Агата Кристи
Читать онлайн книгу.
так?
– Чесно кажучи, так. Вона запальна, у неї нестримний характер. Я б не здивувався, якби вона зробила щось подібне в пориві люті. Але це шпигування…
Він похитав головою.
– Це більш підло, так? І розумно!
Дойл подивився на детектива.
– Ви не розумієте. Це діє Ліннет на нерви.
– А вам?
Саймон здивувався.
– Мені? Я б із задоволенням скрутив тій чортиці шию.
– То від колишніх почуттів нічого не лишилося?
– Любий мій мсьє Пуаро, як би це пояснити? Вони зникли – як місяць, коли сходить сонце. Я й не знаю, де вони. Коли я зустрів Ліннет, Джекі просто перестала існувати.
– Tiens, c’est drôle, ça![18]– пробурмотів Пуаро.
– Перепрошую?
– Мене зацікавило ваше порівняння.
Саймон знову почервонів.
– Припускаю, Джекі сказала, що я одружився з Ліннет через гроші. Це клята брехня! Я б не одружився з жінкою заради грошей! Джекі не розуміє, як це важко для чоловіка, коли… коли жінка так дбає про нього, як вона дбала про мене.
– Що?
Пуаро різко подивився на нього.
Саймон пояснив:
– Це… це, мабуть, підло казати, але Джекі любила мене аж занадто.
– Une qui aime et un qui se laisse aimer, – пробурмотів Пуаро.
– Е-е? Що ви сказали? Бачте, чоловік не хоче відчувати, що жінка турбується про нього більше, ніж він про неї, – голос Саймона потеплішав. – Чоловік не хоче, щоб його тілом і душею володіли. Кляте власницьке почуття! Цей чоловік – мій, він належить мені! Мені таке не до вподоби, жодному чоловіку не до вподоби. Виникає бажання втекти, звільнитися. Чоловік хоче володіти жінкою, а не щоб вона володіла ним.
Він різко замовк і тремтячими пальцями запалив цигарку.
– Ви так почувалися з мадемуазель Жаклін? – запитав Пуаро.
– Що?
Саймон втупився в нього, а тоді визнав:
– Ну, так, насправді так і було. Звичайно, вона цього не розуміла. Та і я ніколи не наважувався їй сказати. Але мене це постійно тривожило. А тоді я зустрів Ліннет і по вуха закохався! Я вперше бачив таку вроду. Усе було як у казці. Усі до неї залицяються, а вона вибирає такого простого хлопця, як я.
Його голос був сповнений хлопчачої гордості та захоплення.
– Зрозуміло, – промовив Пуаро. Він задумливо кивнув. – Так, зрозуміло.
– Чому Джекі не прийме цього як чоловік? – обурено допитувався Саймон.
Тінь усмішки майнула на губах Пуаро.
– Бачте, мсьє Дойл, вона, передусім, не чоловік.
– Ні, ні, я маю на увазі прийняти все гідно. Зрештою, іноді треба проковтнути гірку пігулку, коли виникне потреба. Визнаю, вина – на мені. Але що робити! Якщо дівчина стала тобі байдужа, це чисте безумство одружитися з нею. А тепер, коли я бачу, на що Джекі здатна й до чого може дійти, то відчуваю, що мені пощастило вчасно втекти.
– І до чого може дійти… – задумливо повторив Пуаро. – Ви уявляєте, мсьє Дойл, до чого може дійти?
Саймон вражено подивився на детектива.
– Мабуть, що ні… А на що ви натякаєте?
– Ви
Гм, справді дивно (