Смерть на Нілі. Агата Кристи
Читать онлайн книгу.
продати Вуд-холл. Він так дбав про те місце.
Тім придушив своє бажання заперечити. Хто він, зрештою, щоб судити? Натомість юнак задумливо сказав:
– Знаєш, гадаю, тут твоя правда. Ліннет запросила його приїхати й подивитися, що вона зробила з маєтком, але він навідріз відмовився.
– Звичайно. Їй слід було добре подумати, перш ніж його запрошувати.
– Здається, він заповзявся на неї, щось бурмоче собі під ніс щоразу, коли її бачить. Не може пробачити, що вона заплатила найвищу ціну за той трухлявий сімейний маєток.
– А ти геть не зрозумієш? – різко запитала місіс Аллертон.
– Чесно кажучи, ні, – спокійно сказав Тім. – Навіщо жити минулим? Для чого чіплятися за те, що вже пройшло?
– А що пропонуєш натомість?
Він знизав плечима.
– Мабуть, сильне захоплення. Щось нове. Радість незнання того, що чекає нас день у день. Замість того щоб успадковувати непотрібний шматок землі, радіти, що можеш заробити гроші сам, своїм розумом і здібностями.
– Тобто успішна угода на фондовій біржі!
Він розсміявся.
– Чому б ні?
– А якби таку ж суму на фондовій біржі ти втратив?
– Матусю, це доволі нетактовно. І сьогодні зовсім недоречно… То як щодо Єгипту?
– Ну…
Він з усмішкою перервав:
– Усе домовлено. Ми ж обоє завжди хотіли поїхати до Єгипту.
– Коли ти пропонуєш їхати?
– О, наступного місяця. Січень там – найкращий час. Насолоджуватимемося чудовим оточенням у цьому готелі ще кілька тижнів.
– Тіме, – докірливо мовила місіс Аллертон, а тоді винувато додала: – Боюся, я обіцяла місіс Ліч, що ти супроводжуватимеш її до поліцейського відділка. Вона не говорить іспанською.
Тім нахмурився.
– Через її каблучку? Криваво-червоний рубін коновалової дочки. Вона й далі наполягає, що його вкрали? Я піду, якщо хочеш, але тільки змарную час. Вона просто наробить прикрощів якійсь бідолашній служниці. Я чітко бачив перстень на її пальці, коли вона заходила в море того дня. Він зісковзнув у воду, а вона навіть не помітила.
– Вона впевнена, що залишила його на туалетному столику.
– Та ні. Я бачив це на власні очі. Та вона дурепа. Як і кожна жінка, яка гордовито заходить у море в грудні, вдаючи, що вода тепла, бо в ту мить яскраво світить сонце. У будь-якому разі огрядним жінкам треба заборонити купатися: вони просто огидні у своїх купальних костюмах.
– Гадаю, мені слід відмовитися від купання, – пробурмотіла місіс Аллертон.
Тім голосно фиркнув.
– Тобі? Та ти втреш носа більшості молодих дівчат!
Місіс Аллертон зітхнула й сказала:
– Шкода, що тут так мало молоді.
Хлопець рішуче похитав головою.
– А мені – ні. Нам з тобою тут і без незнайомців добре.
– Ти хотів би, щоб Джоанна була тут.
– Ні, – його голос несподівано прозвучав твердо. – Тут ти цілком помиляєшся. З Джоанною цікаво та весело, але вона мені не надто подобається. Якби вона була поруч, то діяла б мені на нерви. Я радий, що її тут немає.