Смерть на Нілі. Агата Кристи
Читать онлайн книгу.
те, що не буває у світському товаристві. Це робить її якоюсь сумирною. Якби ж я могла собі дозволити возити її по різних місцях, але самі знаєте, як ми живемо після смерті Неда.
– Я дуже рада, що вона їде зі мною. Корнелія завжди була доброю і повороткою дівчиною, готовою виконувати вказівки, і вона не така егоїстична, як деяка теперішня молодь.
Місіс Робсон підвелася й поцілувала зморщене воскувате обличчя родички.
– Я довіку вам буду вдячна, – сказала жінка.
На сходах вона зустріла високу вправну жінку, яка несла склянку з жовтуватим пінним напоєм.
– Що ж, міс Бауерз, їдете до Європи?
– Так, місіс Робсон, а що?
– Така чудова поїздка!
– Так, гадаю, вона буде приємною.
– А ви раніше вже були за кордоном?
– О, так, місіс Робсон. Торік восени я була в Парижі з міс ван Скайлер. Але ще ніколи не була в Єгипті.
Місіс Робсон на мить завагалася.
– Сподіваюся, що не виникне… жодних проблем.
Проте міс Бауерз відповіла своїм звичним тоном:
– О, ні, місіс Робсон, я про це подбаю. Я завжди дуже пильна.
Але поки місіс Робсон повільно спускалася сходами, з її обличчя не сходила легка тінь.
Х
У власному кабінеті в центрі міста містер Ендрю Пеннінґтон розбирав пошту. Раптом його рука стислася в кулак і гучно гепнула по столу. Обличчя чоловіка побуряковіло, а на чолі з’явилися дві великі жилки. Він натиснув кнопку дзвінка на своєму столі, і з швидкістю, гідною похвали, з’явилася елегантна стенографістка.
– Скажи містеру Рокфорду, хай підійде сюди.
– Так, містере Пеннінґтон.
Через кілька хвилин Стерндейл Рокфорд, партнер Пеннінґтона, увійшов у кабінет. Чоловіки були в дечому схожі: високі, худорляві, з волоссям, що почало сивіти, і гладко поголеними обличчями.
– Що трапилося, Пеннінґтоне?
Пеннінґтон глянув на нього з-під листа, який перечитував, і сказав:
– Ліннет одружилася…
– Що?
– Ти почув, що я сказав! Ліннет Ріджвей одружилася!
– Як? Коли? Чому ми про це не чули?
Пеннінґтон подивився на календар на своєму столі.
– Коли вона писала цей лист, то ще не була одружена. Але зараз вже одружена. Це сталося вранці четвертого. Тобто сьогодні.
Рокфорд опустився на крісло.
– Оце так! І без попередження. Хто той чоловік?
Пеннінґтон знову повернувся до листа.
– Дойл. Саймон Дойл.
– Хто він такий? Чув про нього?
– Ні. Вона небагато написала… – Чоловік пробіг очима рівний гарний почерк. – Мені здається, вона щось приховує… Але це не має значення. Суть у тому, що вона одружена.
Чоловіки зустрілися поглядами. Рокфорд кивнув.
– Це треба добре обдумати, – тихо сказав він.
– Що нам із цим робити?
– Це я тебе питаю.
На мить обоє замовкли.
Тоді Рокфорд запитав:
– Маєш якийсь план?
Пеннінґтон повільно відповів:
– «Нормандія» відпливає сьогодні. Хтось із нас може