Крізь час. Темна вежа II. Стивен Кинг
Читать онлайн книгу.
зараз), що він досі не усвідомлює масштабу своєї проблеми.
«Боїнг-727» низько і плавно пролетів над солончаковими болотами Лонг-Айленду, залишаючи позаду шлейф відпрацьованого пального. Ось шасі торкнулося землі, і почувся шум та глухий удар.
3A – чоловік з очима двох кольорів – випростався, і Джейн побачила (справді побачила) у нього в руках короткоствольний автомат «Узі», а вже потім збагнула, що це всього лише його митна декларація і невеличка барсетка з застібкою-блискавкою, у яких чоловіки часом тримають свої паспорти.
Літак приземлився м’яко, як пір’їна.
Перечекавши, поки минеться судомна хвиля, що пройшла всім тілом, Джейн закрутила червону кришку термоса.
– Можеш назвати мене кретинкою, – тихо мовила вона до Сюзі, застібаючи паси безпеки, хоча потреба в цьому вже відпала. Коли літак заходив на посадку, вона розповіла Сюзі про свої побоювання, щоби та була готова. – І матимеш на це повне право.
– Ні, – відповіла Сюзі. – Ти все зробила правильно.
– Я переборщила з пильнуванням. З мене обід.
– Аякже. І не дивися на нього. Дивися на мене. Посміхайся, Джейні.
Джейн посміхнулася. Кивнула. Подумала: «Що, в ім’я всього святого, зараз відбувається?»
– Ти стежила за його руками, – сказала Сюзі і розсміялася. Джейн теж. – А я помітила, що сталося з його сорочкою, коли він нахилився дістати сумку. У нього там стільки добра, що можна у «Вулворті» цілий галантерейний відділ спорядити. Тільки я сильно сумніваюся, що він везе на собі товар, який можна купити у «Вулворті».
Джейн відкинула голову назад і знову розсміялася, почуваючись маріонеткою.
– І що нам тепер робити? – Сюзі була на п’ять років досвідченіша за неї, і Джейн, котра ще хвилину тому відчувала, що ситуація перебуває під бодай якимось її безрозсудним контролем, тепер тихо раділа тому, що Сюзі поруч.
– Нічого. Розповісти капітанові, коли ми вже будемо на землі. А капітан скаже митникам. Наш приятель стане в чергу, як усі інші, тільки потім його висмикнуть із черги кілька чоловіків і відпровадять до маленької кімнатки. І, по-моєму, це буде його перша кімнатка з нескінченної анфілади маленьких кімнаток.
– Господи. – Джейн посміхалася, але відчувала, що її проймає то жар, то холод.
Коли реверси почали зупинятися, вона розстебнула пас безпеки, передала термос Сюзі, потім підвелася і постукала в двері кабіни.
Не терорист, а контрабандист наркотиків. Подякуймо Господові за невеличку милість. І все одно їй було якось не по собі. Справді симпатичний хлопець.
Не так уже щоб дуже, але все ж таки.
«Він і досі не бачить, – розлючено подумав стрілець. Його почав охоплювати відчай. – О боги!»
Едді нахилився, аби взяти папери, потрібні йому для обряду, а коли підвів очі, жінка-військова витріщалася на нього – очі широко розплющені, щоки бліді, як паперові штуки на спинках крісел. Срібна трубка з червоною кришкою, яку він спочатку мав за якусь флягу, вочевидь була зброєю. Зараз жінка тримала її між грудями. Роланд