---

Скачать книгу

---

автор «страшних» оповідань. Його загадкова смерть – 1913 чи 1914 року він безслідно зник під час мексиканської громадянської війни, ймовірно, був кимось розстріляний – зробила вагомішою другу шальку терезів його творчості. І в цьому смислі безіменний червоноармієць, який помер у будинку Ліниної тітки, мовби повторив долю Бірса. Асоціативне мислення великого поета. Навіть в інтерв’ю, підсвідомо, але Костенко назвала зовсім не випадкового учасника… І в «Записках самашедшого» (2010) вона відтворить одну з найстрашніших сцен «несмішного» Бірса – смертельне боріння людини з невидимим чудовиськом на вівсяному полі. Це здасться їй найточнішою метафорою актуальної політичної ситуації в Україні.

      Переступивши через Дніпро, фронт вирушив далі. Батько потрапив у котел під Лохвицею. Шпиталь, у якому він був інтендантом, розбомбили. Його командир – застрелився. А батько повернувся до сім’ї.

      У німецьку окупацію жилося важко, голодно. Були то на Трухановому острові, то в Ржищеві. Часто доводилося ходити по селах, міняти речі на їжу. Ось вірш, біографічно цінний точною географічною прив’язкою. Корчувате – село на березі Дніпра. Але літературно – ще ціннішою психологічною напругою. І тут теж є нудьгуючий окупант зі зброєю в руках.

      У Корчуватому, під Києвом,

      рік сорок другий, ожеледь, зима.

      Маленький цуцик п’ятами накивує.

      Знічев’я німець зброю підніма.

      І цілиться. Бо холодно і нудно

      йому стоять, арійцю, на посту.

      А навкруги безсмертно і безлюдно,

      бо всі обходять німця за версту.

      Лишає мить у пам’яті естампи.

      Ворона небо скинула крильми.

      Вже скільки снігу і подій розтануло

      там після тої давньої зими!

      Вже там цвіли і квіти незліченні,

      вже там і трасу вивели тугу.

      …А все той німець цілиться знічев’я.

      …А все той песик скімлить на снігу38.

      Крижаний холод зими, крижаний страх війни. Цілиться німець знічев’я. Але не стріляє (все ж Третій рейх першим із країн світу ухвалив закон про дбайливе ставлення до тварин). І ось ця пауза, це підмерзле питання (вистрілить? ні?) тримає в напрузі більше, ніж можлива сумна історія про застреленого песика.

      І ще один поетичний трилер – «Смертельний падеграс». Описавши широкими, космічного розмаху мазками різні види танців, поетеса підходить до суті. Теж вселенської, тому що життя кожної людини дорівнює всесвіту.

      …Доріг війни смутні подорожани,

      ми знали інший – танець бездоріж.

      Десь труп коня вмерзає в сизу осінь.

      І смерть впритул до мене підступа.

      А я іду. А я роблю наосліп

      на міннім полі обережні па.

      Півкроку вбік – і все це піде прахом.

      І цілий всесвіт вміститься в сльозу.

      Дрімотні міни – круглі черепахи —

      в землі шорсткій ворушаться, повзуть.

      О піруети вимушених танців!

      Хто

---

Скачать книгу