Гріхи батьків. Джеффри Арчер
Читать онлайн книгу.
адже бідолаха був на милицях.
– Ви розмовляли? – поцікавилася Емма.
– Ні, він здавався дуже сором’язливим. У будь-якому випадку Крістін не випускала його з свого поля зору.
– Крістін?
– Вона в той час була корабельною медсестрою, працювала разом із доктором Воллесом. І вони, безперечно, врятували Тому Бредшоу життя.
– І більше ви його ніколи не бачили?
– Коли ми причалили у Нью-Йорку, я лише помітила, як він сходив на берег із Крістін.
– Він покинув корабель разом із Крістін? – стривожилася Емма. – А з ними був доктор Воллес?
– Ні, лише Крістін та її хлопець Річард.
– Річард? – Емма відчула неабияке полегшення.
– Атож, Річард… Не можу згадати його прізвища. Він був третім офіцером. Невдовзі одружився з Крістін, і ми більше ніколи не бачили їх обох.
– Він був гарним чоловіком? – наполягала Емма.
– Том чи Річард? – уточнила Пеґґі.
– Чи можу я запропонувати тобі щось випити, Пеґ? – запитав молодик, котрого Емма ще не зустрічала, але мала відчуття, що побачить його профіль пізніше цієї ночі.
Емма мала рацію, і вона не спала ні під час, ні після візиту, оскільки на думці мала зовсім інше.
Наступного ранку, вперше за час плавання, Емма опинилася в інформаційному бюро раніше за всіх.
– Приготувати перелік пасажирів до висадки? – поцікавилася вона, коли нарешті Пеґґі спромоглася ввійти.
– Ти – перша з тих, кого я знала, котра визвалася добровольцем на цій роботі, – зауважила Пеґґі, – але прошу дуже. Хтось же має переконатися, що все збігається, якщо імміграційна служба вирішить повторно перевірити якусь інформацію про пасажирів, коли ми пришвартуємось у Нью-Йорку.
Емма зайшла до службового приміщення. Відклавши поточний список пасажирів, вона звернула увагу на теки колишніх членів екіпажу, які знайшла в окремій шафці, що виглядала так, ніби її не відчиняли вже довгий час.
Вона розпочала повільний і ретельний пошук імен Крістін і Річарда. Знайти Крістін виявилося неважко, оскільки була лише одна жінка з таким ім’ям і лише вона працювала старшою медсестрою на «Зірці Канзасу» з 1936-го по 1939 рік.
Однак там виявилося кілька Річардів, Діків і Дікі, проте лише адреса одного з них, лейтенанта Річарда Тіббета, виявилася в тому ж багатоквартирному будинку Мангеттена, що і панни Крістін Крейвен.
Емма записала собі його адресу.
10
– Ласкаво просимо до США, панно Беррінґтон.
– Спасибі, – подякувала Емма.
– Скільки часу плануєте перебувати у Сполучених Штатах? – запитав імміґраційний офіцер, перевіряючи її паспорт.
– Щонайбільше тиждень-два, – сказала Емма. – Хочу навідати свою бабусю, а потім повернуся до Англії.
Це було правдою, бо в Емми і справді у Нью-Йорку жила двоюрідна бабуся, сестра лорда Гарві. Але вона не мала наміру навідувати її навіть в останню чергу, адже не хотіла, щоб решта родини дізналася, яку мету вона переслідувала.
– Яка адреса вашої бабусі?
– На