Енн з Лопотливих Тополь. Люси Мод Монтгомери
Читать онлайн книгу.
читав над небіжчиком: «Вони від праць своїх заспокояться, бо діла їхні ідуть слідом», старий Майром Прингл завважив, що в такому випадку шлях мого пра-прапрадіда на небеса буде увесь захаращений прядками. Вважаєте, що такий коментар свідчить про гарні манери, панно Ширлі?
Якби це видав будь-хто, а не Прингл, Енн, можливо, не так рішуче відказала б: «У жодному разі», дивлячись на надгробну плиту, оздоблену черепом і схрещеними кістками так, наче сама сумнівалася в увічливості того коментаря.
– Тут поховано мою кузину Дору. Вона була одружена тричі, проте всі її чоловіки вмерли наглою смертю. Схоже, Дорі ніяк не щастило зі здоровими обранцями. Останній – Бенджамін Баннінг… він лежить не тут… спочиває в Лоувейлі поруч зі своєю першою дружиною… він ніяк не міг змиритися зі своєю кончиною. Дора казала йому, що він іде в кращий світ. «Може бути, може бути, але я ж то звик до дехвектів цього світу», – казав бідолашний Бен. Він прийняв якісь пігулки, аж шістдесят одну штуку, проте ще довго згасав. А тут лежить уся сім’я дядька Дейвіда Картлоу. Біля кожного надгробка росте кущ чайної троянди, і тільки гляньте, як вони квітують! Я щоліта навідуюся сюди й збираю квіти, щоб перетерти їх зі цукром. Шкода було б, якби вони пропали без ужитку, правда?
– Я… Правда.
– Тут спочиває моя бідолашна молодша сестра, Гаррієт, – зітхнула панна Валентайн. – У неї було розкішне волосся… десь приблизно такого відтінку, як у вас… можливо, не таке руде. Воно сягало їй до колін. У неї на той момент був наречений. Кажуть, ви теж маєте нареченого. Я ніколи не горіла бажанням вийти заміж, проте, як на мене, було б гарно мати нареченого. Звичайно, я мала такі можливості… мабуть, я занадто перебірлива… але ж не може дівчина з роду Картлоу вийти заміж за першого стрічного?
Ні, схоже було, що не може.
– Френк Діґбі… отам у кутку під оцтовими деревами… пропонував мені руку й серце. Я таки трохи пошкодувала, що тоді йому відмовила… але ж вийти за якогось Діґбі! Він одружився з Джорджиною Труп. Вона завжди трохи запізнювалася до церкви, щоб покрасуватися у своїх убраннях. Вона обожнювала гарне вбрання. Її поховали в такій гарній блакитній сукні… Я пошила ту сукню їй на весілля, проте зрештою вона вдягла її на власний похорон. У неї було троє гарненьких діток. Вони здебільшого колись сиділи на лаві попереду мене в церкві, а я їх завжди вгощала льодяниками. Уважаєте, що неправильно давати дітям цукерки в церкві, панно Ширлі? Не м’ятні… м’ятні льодяники можна… у них є щось таке святе, правда? Проте ті бідолахи їх не люблять.
Коли тема Картоу вечерпалася, розповіді панни Валентайн стали дещо приперченіші. Та це не надто важило, якщо йшлося не про Картлоу.
– Тут лежить стара пана Рассела Прингла. Я часто міркую, у рай вона потрапила чи в пекло.
– Чого б це? – трохи шоковано відкрила рота Енн.
– Вона ніколи не терпіла своєї сестри, Мері Енн, що упокоїлася за кілька місяців до того. «Якщо Мері Енн на небесах, ноги моєї там не буде». А вона була не з тих,