Рілла з Інглсайду. Люси Мод Монтгомери
Читать онлайн книгу.
страшно, панно Олівер? Не знаю, чому Джем у час, коли всі веселяться, розказує такі жахливі речі.
– Думаєш, страшно, Рілло? А я вважаю, що це прекрасно… красиво. Така історія змушує соромитися тих, хто коли-небудь сумнівався в людській природі. Вчинок цього чоловіка – величний. Ось як людство відповідає ідеалу самопожертви. Не знаю, чому я здригнулася. Вечір доволі теплий. Можливо, хтось іде в темряві, а зорянисте місце стане йому могилою. Отаке пояснення старим забобонам. Ну, не думатиму про це в такий гарний вечір. Знаєш, Рілло, коли надходить вечір, я завжди тішуся, що живу в селі. Ми відчуваємо справжній шарм ночі, чого містянам ніколи не зрозуміти. Кожний вечір у селі – красивий, навіть у час штормів. Я люблю дикий вечірній шторм на цьому старому березі морської затоки. А в такий вечір, як цей – усе аж надто красиве… вечір належить молодості, країні мрій, а я цього трішки боюся.
– Мені здається, наче я частинка цього всього, – мовила Рілла.
– Ох, так, ти ще надто юна, аби не боятися ідеальних речей. Ну, ось ми й біля Будинку Мрій. Він цього літа пустує. Форди не приїхали?
– Пан та пані Форд і Персіс ні. Кеннет приїхав, але залишився в маминих знайомих – за гаванню. Ми його й краєм ока цього літа не бачили. Він трошки кульгає, тому й не виходить часто.
– Кульгає? Що з ним сталося?
– Поламав щиколотку під час футбольної гри минулої осені й пролежав усю зиму. Він відтоді трішки кульгає, але вже йде на поправку, тож скоро все буде добре. Він лише двічі приїжджав до Інглсайду.
– Етел Різ від нього просто шаленіє, – зауважила Мері Венс. – Вона не розуміє, що він не про неї птаха. Він якось ввечері пройшовся з нею після служби божої з церкви до гавані, а вона відтоді несе себе так, що аж нудить. Так, наче хлопець з Торонто, на кшталт Кена Форда справді думатиме про таку селянку, як ця Етел!
Рілла спалахнула. Їй було байдуже, хай той Кеннет Форд хоч десятки разів ішов додому з Етел Різ… байдуже! Їй тепер було на нього байдуже. Він набагато старший за неї. Він приятелював з Нан, Ді й Фейт, а на неї, Ріллу, дивився, як на дитину, яку він помічав, тільки коли хотів подражнитися. Вона ненавиділа Етел Різ, а Етел Різ ненавиділа її…. завжди ненавиділа її, відколи Волтер у той горезвісний день відлупцював Дана у Веселковій Долині. Але чому ж вона повинна думати, що не варта Кеннета Форда тільки тому, що вона – дівчина з села? А от Мері Венс була ще тою пліткаркою, вона тільки й думала, хто з ким вертався додому!
На березі гавані нижче Будинку Мрій розташувався невеликий пірс, до якого й пришвартувалися два човни. Одним човном керував Джем Блайт, а іншим – Джо Мілгрейв, який знав усе про човни й за всяку ціну хотів, аби Міранда Прайор це помітила. Вони змагалися, пливучи гаванню, але човен Джо переміг. Все більше й більше човнів наближалися з Гарбоу Гед, перетинаючи гавань і пливучи в західному напрямку. Усюди лунав сміх. Велика біла вежа Чотирьох Вітрів розливалася вогнями, поки маяк обертався навколо й спалахував